ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
15 липня 2010 року справа № 5020-9/096
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд.1)
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99018, АДРЕСА_1)
про стягнення 2859,50 грн.,
суддя Рибіна С. А.
За участю представників:
позивача –Смоляр Михайло Петрович, довіреність б/н від 14.06.2010;
відповідача - не з’явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (далі ТОВ «ТД „Арда») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1.) про стягнення 2859,50 грн., з яких: основна заборгованість –2248,02 грн., інфляційне відшкодування –193,21 грн., 3% річних –53,05 грн., пеня –365,22 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов’язання щодо виконання умов договору поставки №437-СЕВ від 18.06.2009, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-3).
Ухвалою суду від 11.06.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/096.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.33).
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з юридичної адреси особи з позначкою «за закінченням терміну зберігання»можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
18.06.2009 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «ТД „Арда»(постачальник) був укладений договір поставки №437-СЕВ (далі - Договір) (а.с.7-9).
Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник зобов’язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених у цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2010, а у частині не виконаних зобов’язань – до їх повного виконання (пункт 8.1 Договору).
Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 2.3 Договору).
Згідно пункту 4.1 Договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід’ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національної валюті України.
Покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів (пункт 4.2 Договору).
Позивач зобов'язання за Договором виконав повністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 5820,47 грн., що підтверджується витратними накладними №21516079 від 16.07.2009, №20918069 від 18.06.2009, (а.с.10-12).
Відповідач, в свою чергу, зобов’язання щодо оплати товару виконав частково, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2248,02 грн.
Дані зобов’язання до теперішнього часу не виконані.
Відповідно до пункту 6.5 Договору у випадку порушення покупцем строків, визначених пунктом 4.2 Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в пункті 4.2 Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
Дані обставини стали підставою для звернення ТОВ «ТД „Арда»до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за Договором з урахуванням штрафних санкцій.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4.2 Договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів.
Суд встановив, що позивач поставив відповідачеві товар на суму 5820,47 грн., який відповідачем оплачений частково, заборгованість складає 2248,02 грн.
Докази погашення суми заборгованості за поставлений товар ФОП ОСОБА_1 на день прийняття рішення суду відсутні.
На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ТОВ «ТД „Арда»про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2248,02 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 365,22 грн.
Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 6.5 Договору у випадку порушення покупцем строків, визначених пунктом 4.2 Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в пункті 4.2 Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що він містить певні недоліки у визначені періодів нарахування санкцій та пеня повинна бути розрахована наступним чином:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1375.503.07.2009 - 11.08.20094011.0000 %0.060 %*33.16
1375.512.08.2009 - 27.04.201025910.2500 %0.056 %*200.09
872.5201.08.2009 - 11.08.20091111.0000 %0.060 %*5.78
872.5212.08.2009 - 27.04.201025910.2500 %0.056 %*126.92
Оскільки заявлена позивачем сума менша, ніж та, що підлягає стягненню, суд визнає вимоги позивача в цієї частині в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційне відшкодування за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Судом встановлено, що при розрахунку інфляційного відшкодування позивачем допущені відступлення від Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які оформлені листом №62-97р від 03.04.1997. Суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційного відшкодування частково в розмірі 179,33 грн., виходячи з наступного розрахунку:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
03.07.2009 - 27.04.20101375.51.079108.661484.16
01.08.2009 - 27.04.2010872.521.08170.67943.19
При проведенні судом перевірки розрахунку 3% річних, суд встановив, що сума 3% річних заявлена позивачем, складає 53,05 грн., та розрахунок відповідно до норм чинного законодавства складає 53,16 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
1375.503.07.2009 - 27.04.20102993 %33.80
872.5201.08.2009 - 27.04.20102703 %19.36
Оскільки заявлена позивачем сума 3% річних менша ніж у розрахунку суду, то вона задовольняється в повному обсязі.
Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 2845,61 грн., з яких: основна заборгованість –2248,02 грн., інфляційне відшкодування –179,33 грн., 3% річних –53,05 грн., пеня –365,22 грн.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99018, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків відсутні) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд.1, ідентифікаційний код 32232867, відомості про наявність рахунків відсутні) 3183,62 грн., з яких: основна заборгованість –2248,02 грн., інфляційне відшкодування –179,33 грн., 3% річних –53,05 грн., пеня –365,22 грн., витрати по сплаті державного мита –102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позову відмовити.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 20.07.2010