Справа № 22-5785/2009 рік

Головуючий у 1 інстанції Рассуждай В.Я.

Категорія    6

Доповідач  Резникова Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Резникової Л.В. суддів : Баркова В.М., Папоян В.В. при секретарі Руденко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу  за апеляційною скаргою прокурора Червоногвардійського району м.Макіївки

на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 29 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання права власності на самовільно побудовані господарські споруди,

установив:

До апеляційного суду звернувся прокурор Червоногвардійського району м.Макіївки з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнане за нею право власності на самовільно зведені та реконструйовані споруди, а саме: приміщення складу паливо-мастильних матеріалів, складу-павільйону з прибудовами, рампи, двох сараїв, душу та вбиральні, які розташовані на земельній ділянці без номеру на вул. Дальневосточній у м.Макіївці.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка на підставі договору купівлі-продажу від 10 січня 2002 року є власницею складів, розташованих у м.Макіївці по вул. Дальневосточній.

Станом на 2008 рік позивачка здійснила самовільне будівництво та реконструкцію цих складів, внаслідок чого значно збільшилась площа споруд.

Оскільки перебудовані таким чином споруди допускають їх нормальну експлуатацію, при цьому, права інших осіб не порушуються, суд першої інстанції задовольнив вимоги ОСОБА_1 та визнав за нею право власності на це самочинне будівництво.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі, оскільки воно рішення є необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Так, суд розглянув спір, який за правилами підсудності має розглядатись у господарському суді, оскільки спір виник між юридичною особою - міською радою та фізичною особою-суб»єктом підприємницької діяльності.

Суд також не врахував, що позивачці в установленому законом порядку не надавався дозвіл на реконструкцію приміщень та зведення нових, земельна ділянка для цієї мети їй не виділялась.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2002 року позивачка ОСОБА_1 як фізична особа придбала будівлі складів у ОСОБА_2 Цей договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 113 (а.с.5).

З повідомлення КП «Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки» від 14 липня 2008 року за № 1/35-6204 вбачається, що ОСОБА_1 до складу-павільйону зробила дві прибудови, внаслідок чого площа цього приміщення збільшилась з 305, 6 кв.м до 632, 4 кв.м. Крім того, у іншому складі ОСОБА_1 зробила реконструкцію, де загальна площа приміщення зменшилась з 54, 8 кв.м до 54 кв.м, а також звела два сараї, душову та вбиральню. На усі вказані роботи ОСОБА_1 дозволу не мала.

У відповідності до вимог ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Проте позивачка не надала до суду доказів на підтвердження ані свого права власності на земельну ділянку, на якій здійснила реконструкцію та будівництво, ані дозволів відповідних органів на здійснення такого будівництва та реконструкції.

Окрім того відповідно до ст..331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Визначаючи за позивачем право власності на прибудови та нові споруди, суд першої інстанції вирішив питання про набуття позивачем права власності без прийняття його в експлуатацію.

Прийняття в експлуатацію будівлі здійснюється приймальними комісіями на підставі акту, затвердженому органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування.

Вирішуючи даний позов, суд першої інстанції не залучив до участі у справі Державну архітектурно-будівельну організацію ( або її територіальний орган), тобто вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, що відповідно до п.4ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування ухваленого рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вони взагалі не містять доказів на підтвердження права власності або права користування позивачки щодо земельної ділянки, на якій знаходяться придбані нею приміщення складів та збудовані споруди.

Згідно з вимогами ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що була їй виділена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При новому розгляді справи суду належить залучивши до участі у розгляді справи Державну архітектурно-будівельну організацію ( або її територіальний орган) та більш ретельніше перевірити всі доводи та заперечення за вказаним позовом.

Керуючись ст.ст. 311, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Червоногвардійського району м.Макіївки задовольнити частково.

Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 29 серпня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.