Судове рішення #10341969

                                                                                   

                                                                            Справа № 2-663/10          

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Хотянової В.В.,

при секретарі Мельниковій А.М

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду міста Алушта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, -

в с т а н о в и в:

    Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути на його користь 112 000 гривень в рахунок загального зобов’язання, 8 400 гривень – 3 відсотки від заборгованості за весь період прострочення грошового зобов’язання, а також судові витрати.

    Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 в червні 2007 року взяв в нього в борг до 18.09.2007 року суму еквівалентну 13 тисячам доларів США. Згодом в вересні 2007 року відповідач ще взяв у відповідача суму еквівалентну 1 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 20.10.2007 року. Загальна сума грошей яку відповідач взяв в борг у позивача складає 14 000 доларів США. А ні в строки зазначені в розписках по грошовому зобов’язанню, а ні до теперішнього часу борг відповідач позивачу не повернув, тим самим порушив взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення зазначеного боргу.

    Позивач і його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, але зменшивши суму боргу по грошовому зобов’язанню на 2 000 доларів США, посилаючись на те, що відповідач добровільно повернув зазначену суму позивачу. В решті позовних вимог наполягають на їх задоволенні.

    Відповідач у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

    Вислухавши думку позивача і його представника, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази. Які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

    Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

    Обов’язок доказування відповідно зі ст.10 ЦПК України покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Відповідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні.

    На підставі наданих суду доказів встановлено, що у червні 2007 року між позивачем і відповідачем в усній формі був укладений договір займу, згідно умов якого останній одержав суму еквівалентну 13 000 доларів США, за умови їх повернення 18 вересня 2007 року. В підтвердження факту отримання грошей за договором відповідач надав власноруч написану розписку.

    Крім того, відповідач по справі ОСОБА_2 27.09.2007 року взяв у відповідача суму еквівалентну 1 000 доларів США, посвідчивши факт отримання грошей власноруч написаною розпискою, з кінцевим терміном повернення коштів 20.10.2007 року.

    Відповідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальнику) грошові кошти, а останній зобов’язаний повернути в зазначений термін таку ж саму грошових коштів яка була їм отримана у власність. При цьому договір позики є реальним договором, оскільки відповідно до п.2  статті вважається укладеним тільки з моменту реальної передачі грошей.

    На підставі укладеного договору між сторонами виникли грошові зобов’язання.

    Цивільним законодавством встановлені загальні умови виконання зобов’язань, відповідно до яких: зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умовам договору і вимогам закону (ст.526 ЦК України); якщо в зобов’язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України); не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено в договорі або в законі.

Отже ухилення відповідача від виконання прийнятих на себе за договором позики зобов’язань не відповідає вимогам закону. Тому суд вважає, що вимоги позивача враховуючи зменшення їм суми боргу за договором позики до 12 000 доларів США є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у звязку з чим вказана сума підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача.

Більш того, відповідно до ст.625 ЦК України – боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки між сторонами не передбачалися особливі умови і порядок настання відповідальності за невиконання відповідачем зобов’язання, то у даному випадку слід застосовувати заходи відповідальності, передбачені законом.

Враховуючи принцип дизпозитивності судового процесу та відсутність з боку відповідача обґрунтованих доказів помилковості розрахунку позивача або спростовування такого розрахунку, суд не має достатніх підстав ставити наведену суму 8 400 гривень в рахунок сплати трьох відсотків річних від простроченої суми під сумнів.

Відповідно зі статтею 88 ЦПК України стороні, на користь яких ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд вважає, за необхідне стягнути з відповідача на корить позивача судові витрати, а саме 1204 гривні судових витрат, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Доказів, на підставі яких можливо було спростувати усі наведені висновки суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525,526,610,611,625,1047 ст.ст. 10, 11, 60,88, 209, 214-215, 218 , 80  ЦПК України,

                        ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги  ОСОБА_1 – задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу  за договором позики у розмірі 94 800 гривень (суму еквівалентну 12 000 доларам США), 8 400 гривень – три проценти річних від простроченої суми, 1 204 гривні судових витрат, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 104 524 (сто чотири тисячі пятсот двадцять чотири) гривні.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку  через Алуштинський міський суд, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду АР Крим м. Сімферополь або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                         В.В.Хотянова

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація