Справа № 22-7369

Головуючий по 1-й інстанції:  Жамбровський C.I.

Категорія-32

Доповідач: суддя - Резникова Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого судді   Резникової Л.В., суддів:   Баркова В.М., Папоян В.В. при  секретарі      Руденко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 24 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледар про відшкодування моральної шкоди, -

Заслухавши доповідача,  пояснення    представників сторін,    перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Вугледар про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що більше 35 років працював на підприємствах вугільної промисловості. При обстежені профпатологічною медико-соціальної комісії     23 квітня 2003 року   йому вперше була встановлена

В зв’язку з отриманим професійним захворюванням, йому було завдано моральні страждання, які обумовлені погіршенням життєвих умов , що потребує від нього додаткових зусиль для організації життя, чим спричинена моральна шкода, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в розмірі  40000 грн..

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 24 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди   15000  грн..

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Вугледар просить скасувати вказане рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Вважає, що при постановлені рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В обгрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, а за висновком МСЕК наявність моральної шкоди також не встановлена , крім моральна шкода відшкодовуватися власником підприємства з яким позивач знаходився у трудових стосунках.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягають з таких підстав:

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що позивач працюючи на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих та небезпечних умовах отримав професійне захворювання, за фактом якого було складено акт розслідування професійного захворювання. Висновком МСЕК від 12 березня 2003 року йому було встановлено 40% втрати працездатності за профзахворюванням з 12.03.2003 року (а.с.21).

В зв"язку з отриманим професійним захворюванням, йому було завдано моральні страждання , в наслідку стану здоров'я, змінився ритм його життя , чим спричинена моральна шкода.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам на 12 березня 2003 року незалежно від відшкодування майнової втрати було передбачено ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і було одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це було передбачено підпунктом "є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладався на відповідача.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК , медичними документами , поясненнями позивача , який підтвердив наявність заподіяної моральної шкоди.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги відповідача , що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК та того , що саме підприємство, де працював позивач повинно відшкодувати заподіяну йому шкоду то ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду ,  оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва , яка не спричинила втрату потерпілому професійної працездатності.   В   даному   випадку позивачу      встановлена   стійка   втрата

працездатності в зв"язку з професійним захворюванням , пов"язаним з виконанням трудових обов'язків в період дії Закону України "Про загальнообов"якове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і на підставі ст.ст. 21, 28 вказаного Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди в зв"язку з ушкодженням здоров"я.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди, отриманою при виконанні трудових обов'язків, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду, оскільки , відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач, характер немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин . Зокрема враховується стан здоров'я  потерпілого.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача і враховуючи конкретні обставини справи, вірно визначив його у розмірі       15 000 грн.

Перевіривши доводи апеляційних скарг в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар Донецької області відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 24 липня 2009 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної  інстанції.