ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
23 червня 2010 року справа № 5020-11/031
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99038, АДРЕСА_1)
до: Об’єднання власників квартир житлового будинку №14 по вул.А.Кесаєва
(99057, м.Севастополь, вул. А.Кесаєва, 14)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті
Севастополі
(99011, м.Севастополь, вул.Демидова, 13)
Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління держкомзема в місті Севастополі
(99045, м.Севастополь, вул.Д.Ульянова, 16)
Севастопольської міської ради
(99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3)
про усунення перешкод у здійсненні права власності
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивача - ОСОБА_2., довіреність від 14.10.2008, ФОП ОСОБА_1;
позивача - ОСОБА_3, довіреність №1-1816 від 09.07.2009, ФОП ОСОБА_1;
відповідача - Бєлова Н.В., протокол № 9 від 01.06.2008, Об'єднання власників квартир житлового будинку №14 по вул. А.Кесаєва;
відповідача - Авдєєв О.І., довіреність № 1Ю від 01.03.2009, Об'єднання власників квартир житлового будинку №14 по вул. А.Кесаєва;
третьої особи - не з’явився, Севастопольська міська рада;
третьої особи - не з’явився, Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління держкомзема в місті Севастополі;
третьої особи - не з’явився, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі.
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Об'єднання власників квартир житлового будинку №14 по вул. А. Кесаева (далі - відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права власності, а саме: зобов’язання відповідача –Об’єднання власників квартир житлового будинку № 14 по вул. А. Кесаєва усунути перешкоди у користуванні майном та веденні господарської діяльності у магазину товарів народного споживання, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 14, шляхом демонтування одинадцяти плит залізобетонної огорожі та стовпу меж ними напроти магазину, загальної довжиною 28 метрів.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.01.2030 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/031, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучена Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в місті Севастополі.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позовних вимог відмовити проти задоволення позовних вимог заперечували, з посиланням на те, що огорожа навколо будинку № 14 по вул. А. Кесаєва в мітсі Севастополі є власністю Об’єднання власників квартир житлового будинку № 14 по вул. А. Кесаєва, що підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 11.10.1996 про передачу на баланс, матеріалами інвентарної справи КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»СМР та рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 08.04.2002.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником господарського приміщення під магазин товарів народного споживання в цілому, розташованого в АДРЕСА_1
Право приватної власності підтверджено свідоцтвом про право власності від 09.09.1999, виданим Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради.
На виконання розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1844-р від 27.09.1999 ОСОБА_1 виданий паспорт № 375-т об’єкта торгівлі (громадського харчування, послуг) від 29.09.1999 на господарське приміщення –магазин „Венеція”.
18.10.2008 за результатами проведення загальних зборів членів Об’єднання власників квартир будинку № 14 по вул. А. Кесаєва складений протокол, згідно з яким в якості заходів впливу на злісних неплатників власників квартир, до списку яких включена ОСОБА_1, відповідач вирішив обмежити проїзд автомобілів, які не є особистою власністю боржників.
Відповідно до постанови Гагарінського РВ УМВС України в місті Севастополі про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.11.2008 в ході проведеної додаткової перевірки фактів, зазначених у заяві мешканців будинку № 14 по вул. А. Кесаєва стосовно самоуправства відповідача, встановлено, що дійсно мали місце факти перешкод з боку робітників охоронної фірми, яка надає послуги за договором з відповідачем, проїзду мешканцям будинку на територію будинку.
Також зрізаний замок на дверях входу до приміщення, яке належить позивачеві, а у подальшому здійснені зварні роботи огорожі для обмеження доступу уві двір. Таки дії виконувались охоронною фірмою на підставі протоколу загальних зборів відповідача від 18.10.2008.
Крім того, судом встановлено, що 11.10.1996 членами комісії складений акт № 1 про передачу з балансу приватного підприємства „Союз” на баланс Суспільної організації „Об’єднання власників квартир будинку № 14 по вул. Кесаєва” огорожі прибудинкової території (огорожа); фонтану на прибудинкової території; ліфтів в кількості 6 штук в блоках А, Б, В, Г, Д, Е; горища в блоках А, Г, Д; будівлі котельної.
На підставі рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 08.04.2002 за об’єднанням громадян „Об’єднання власників квартир будинку № 14 по вул. Кесаєва” зареєстровано право власності на домоволодіння № 14 по вул. А. Кесаєва в місті Севастополі в цілому, згідно договору (з додатком) від 01.11.1996 у наступних розмірах: допоміжні нежитлові приміщення в житловому будинку № 14 по вул. А.Кесаєва літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д»та літ. «Е». Право власності на вказані допоміжні приміщення зареєстровано комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради.
Згідно з матеріалами інвентарної справи Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради, а саме: схемою-планом, зведеним оціночним актом по домоволодінню № 14 по вул. Астана Кесаєва в м. Севастополі за результатами поточної інвентаризації 2004 року, та оціночним актом господарсько-побутових будівель та внутрішньо-дворових споруд домоволодіння № 14 до будівель та споруд домоволодіння № 14 включається огорожа № 1-14 та огорожа № 21 зі збірних залізобетонних панелей, одиниця виміру –м.кв., кількість одиниць –966,3.
Відповідно до листа комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради № 4587 від 21.05.2010 право власності на огорожу окремо не реєструється. За обліковими даними право власності на житловий будинок по вул. А. Кесаєва, 14 зареєстровано за Суспільною організацією „Об’єднання власників квартир будинку № 14 по вул. Кесаєва” на підставі договору між юридичними особами від 01.11.1996, актів прийом-передачі від 17.02.1997 та від 07.06.1996. В актах прийому-передачі житлового будинку огорожа не вказана.
За твердженням позивача, відповідач своїми діями щодо встановлення огорожі навколо вказаного магазину та прийняття рішення про обмеження проїзду автомобілів здійснює перешкоди у користуванні власністю, чим позбавляє позивача права утримувати об’єкт нерухомості у належному стані, проводити його обслуговування, поточний ремонт та реконструкцію, а також вільного доступу споживачів. Зазначені дії, на думку позивача, свідчать про перешкоду у здійсненні останнім господарської діяльності. Крім того, позивач вказує, що огорожа як навколо магазину, так і навколо будинку № 14 по вул. А. Кесаєва в м. Севастополі відповідачем встановлена незаконно, без належних дозвільних документів та з порушенням порядку її розташування, що свідчить про порушення норм Земельного кодексу України, ДБН 360-92 «Планування та забудова міських та сільських мешкань»та Правил пожежної безпеки, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 №126.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 11-13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Стаття 391 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України перебдачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до статей 18, 21 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення міститься у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання або відсутності прав. Якщо суд при розгляді справи встановить, що право позивача не є порушеним (оспореним, невизнаним), він відмовляє у задоволенні позову, адже судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Статті 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначають, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування –це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За правилами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Відповідно до статей 181, 182 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Підпункт 2.1 пункту 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, додаток 1 до Положення (діяли на момент набуття відповідачем права власності щодо окремих приміщень будинку № 14 по вул. А. Кесаєва), стаття 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлюють перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Позивачем до господарського суду подано позов про усунення перешкод з боку відповідача в користуванні власністю шляхом зобов’язання останнього зробити певні дії.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, оскільки право власності повинно підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами, на підставі яких у встановлених законом випадках здійснюється реєстрація права власності, та вирішуючи спір суд повинен встановити, що саме відповідач порушує права позивача та повинен відповідати за таке порушення, але таких доказів з боку позивача суду не надано.
Також суд вважає недоведеним факт встановлення спірної огорожі саме відповідачем, на що посилається позивач, отже немає підстав вважати, що права позивача порушені саме діями відповідача.
При цьому, позивачем не надано доказів наявності прав відповідача на користування земельною ділянкою, на якій розташована спірна огорожа, належних доказів права власності відповідача на цю огорожу а також доказів законності її побудування. Факт перебування вказаної огорожі на балансі відповідача не може бути належним доказом виникнення у останнього права власності на це майно.
Отже, суд вважає недостатніми докази на підтвердження фактів порушення прав позивача саме відповідачем по справі.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів необхідності застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів як усунення перешкод у здійсненні права власності позивачем як демонтування усіх одинадцяти плит залізобетонної огорожі та стовпу меж ними напроти магазину, загальної довжиною 28 метрів, а не частини вказаної споруди.
За таких обставин, суд вважає вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Об’єднання власників квартир житлового будинку №14 по вул. А. Кесаева про усунення перешкод є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 25.06.2010.