УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
м. Київ, вул. Солом’янська, 2-а
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Мацелюх П.С. розглянувши апеляцію ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення за п. „г” частини 1 статті 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, –
В С Т А Н О В И В:
08 квітня 2010 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Згідно з постановою суду, ОСОБА_1, будучи державним службовцем 9 рангу 4 категорії, обіймаючи посаду начальника Управління ліцензування Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекції) міністерства транспорту та зв’язку України, діючи умисно, 22 вересня 2009 року на запит ГУ БКОЗ СБУ від 18 червня 2009 року надав неповну інформацію, яка була необхідна для вжиття заходів, спрямованих на виявлення і попередження корупційних правопорушень з боку працівників Головавтотрансінспекції міністерства транспорту та зв’язку України при видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення міжнародних перевезень, вказавши, що у перевізників ТОВ «Транс Лоджистікс», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» та ТОВ «Автокар-777» підтверджено достовірність інформації стосовно досвіду роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не меш ніж три роки, яка зазначалася у відомостях для отримання ліцензії. Разом з тим, відповідно до звітів про проведення перевірки
_________________
Справа № 33-848/2010 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Осипова Л.О.
Категорія: п. «г» ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про боротьбу з корупцією» Доповідач: Мацелюх П.С.
територіального управління Головавтотрансінспекції у м. Києві, відносно зазначених суб’єктів господарювання складено акти про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для одержання ліцензії.
В апеляції ОСОБА_1, не погоджуючись із постановою суду, вказує на допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного судового рішення. На обґрунтування наведеного, зазначає, що згідно з «Положенням про Управління ліцензування Головної державної інспекції на автомобільному транспорті», він як начальник Управління правом підпису вихідної кореспонденції не наділений, а тому не може нести відповідальність за її зміст, на адресу ГУ БКОЗ СБУ всі матеріали перевірок було направлено та жодної інформації ним особисто не приховано, його вина у вчиненні правопорушення відсутня, а тому твердження щодо його зацікавленості у наданні неповної інформації є безпідставними. З наведених в апеляції підстав просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання з’явилися апелянт ОСОБА_1 та представник ГУ БКОЗ СБУ Діденко З. П.
Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, пояснення представника СБУ – оперуповноваженого Діденка З. П., який заперечив апеляцію та вважає постанову суду законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляції, вважаю, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом пункту «г» частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», відповідальність за порушення вказаного у цьому законі спеціального обмеження настає у тому разі, коли особа, уповноважена на виконання функцій держави, умисно відмовляє фізичним чи юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримує її, надає недостовірну чи неповну інформацію.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» відповідає фактичним обставинам події, підтверджується представленими в матеріалах справи даними протоколу про адміністративне правопорушення № 911/450 від 27 листопада 2009 року, листа начальника Головавтотрансінспекції міністерства транспорту і зв’язку України Майбороди Ю. від 09 листопада 2009 року на адресу ГУ БКОЗ СБУ, запиту ГУ БКОЗ СБУ на адресу Міністерства транспорту і зв’язку України від 18 червня 2009 року про проведення перевірки видачі ліцензій на здійснення міжнародних перевезень суб’єктами підприємницької діяльності, листа від імені заступника міністра транспорту та зв’язку України – Голови державної адміністрації автомобільного транспорту Кравчука П. від 17 липня 2009 року на адресу ГУ БКОЗ СБУ, підготовленого ОСОБА_1, про відсутність підстав для відмови в оформленні ліцензій на право здійснення перевезень у міжнародному сполученні зазначеним у запиті суб’єктам господарювання та проведення подальших позапланових перевірок з метою встановлення достовірності поданих ними у документах відомостей, довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо ТОВ «Транс Лоджистікс», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» та ТОВ «Автокар-777», листа від імені т. в. о. начальника Головавтотрансінспекції Баліна В. від 22 вересня 2009 року на адресу ГУ БКОЗ СБУ про те, що, зокрема, у перевізників ТОВ «Транс Лоджистікс», ТОВ «Автокар-777» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження», при проведенні перевірок підтверджено достовірність інформації стосовно досвіду роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менш ніж три роки, яка зазначалася в документах для отримання ліцензії, пояснень ОСОБА_1, звітів перевірки Територіального управління Головавтотрансінспекції в місті Києві про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для одержання ліцензій ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Укрпромвпровадження», ТОВ «Автокар-777» та ТОВ «Транс Лоджистікс», а також інших джерел, наявних в матеріалах справи.
Щодо обставин скоєння адміністративного правопорушення, що підлягають установленню по даній справі, то суд дав їм належну оцінку. Вважити висновок суду сумнівним чи недостовірним підстав немає.
Вимоги ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ст. 247 КУпАП щодо закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням на момент її розгляду строку накладення адміністративного стягнення судом застосовані правильно.
Доводи апелянта про надання ним інформації за матеріалами перевірок в повному обсязі та безпідставність висновків про його особисту зацікавленість в наданні на запит правоохоронних органів неповної інформації є безпідставними з огляду на вищезазначене і ті факти, що, враховуючи час реєстрації ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Укрпромвпровадження» у 2007 році, ТОВ «Автокар-777» та ТОВ «Транс Лоджистікс» – у 2008 році, – неможливість наявності у цих суб’єктів господарювання трирічного досвіду роботи на внутрішніх перевезеннях на момент подання заяв про отримання ліцензії була очевидною з поданих ними реєстраційних документів, видача ліцензій організовувалась ОСОБА_1 як начальником Управління особисто, відповідно до повноважень, наданих п. п. 4.4. «Положення про управління ліцензування Головної державної інспекції на автомобільному транспорті», а згідно з п. п. 6.1 вказаного Положення, начальник Управління несе персональну відповідальність за неналежне здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов.
Твердження апелянта про те, що він не несе відповідальності за зміст підготовленої ним кореспонденції, оскільки правом підпису не наділений, – є безпідставними, оскільки, згідно з п. п. 4.4. Положення, начальник Управління організовує, регулює та контролює своєчасний та якісний розгляд працівниками Управління звернень від органів виконавчої влади, громадських об’єднань, підприємств, установ та організацій, громадян з напрямку діяльності управління, організовує листування з органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у межах наданих повноважень, а відповідно до п. п. 6.1 Положення, несе персональну відповідальність за неякісну підготовку Управлінням документів з питань ліцензування.
Враховуючи наведене, постанова суду є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ст. ст. 1, 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, – залишити без зміни , а апеляцію ОСОБА_1 – без задоволення.
Постанова апеляційного суду м.Києва є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду м. Києва П.С.Мацелюх