Справа № 2-а-804/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 червня 2010 року                           Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді                Трофимової Д.А.,

                при секретарі                        Конопльовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ та АГ Володарського району Донецької області Степанченко Олега Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначає, що 07.04.2010 року відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 423664, згідно якої 07.04.2010 року о 10 год. 27 хв. у с. Ксенівка, по вул. Центральна, автодороги Запоріжжя – Маріуполь, його автомобіль марки КIA перевищив швидкість руху в населеному пункті, зазначеним знаком 5.45, та рухався зі швидкістю 90 км/г. Вказане порушення було зафіксоване приладом Беркут № 0802039. У зазначеній постанові вказується, що він порушив п. 12.4 ПДР за, що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.

    Позивач вважає дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень. Позивач зазначає, що під час винесення постанови не дотримано вимог статей 245, 268, 276, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

    Вказана постанова, на думку позивача, винесена з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню з наступних підстав.

            У постанові по справі про адміністративне правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю. Фактично йому співробітником ДАІ, що склав протокол, на вимогу підтвердити перевищення швидкості, було продемонстровано лише швидкість, з якою нібито рухався він, без часу, з якого було зроблено вимірювання. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля за таких умов неможливо.

    Відповідно до п. 2 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. Всупереч вимог закону, співробітником ДАІ не був підписаний протокол про адміністративне правопорушення серії АН № 409568 від 07.04.2010 року.

Також ні в протоколі, ні в постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск вимірювача швидкості до вимірювання в Україні, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

    Також на вимогу позивача, таких документів йому співробітником ДАІ надано не було, а це свідчить лише про те, що прилад «Беркут» № 0802039 не сертифіковано і він не може бути використаний в роботі інспектора ДАІ.

    До того ж при використанні приладу «Беркут» є ряд обставин, які ускладнюють ідентифікацію показів цього приладу, через які можливі похибки даних вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення від 07.04.2010 року, а саме: а) за інформацією виробника приладу (фірма «Ольвія») радар «Беркут» має можливість підключення відеофіксаційного приладу, але він підключений не був. Додатково позивач зробив зауваження працівнику ДАІ, що він порушує Інструкцію застосування приладу заміру швидкості «Беркут». В інструкції до приладу «Беркут» в розділі Технічні характеристики наведено, що точність виміру швидкості: в стаціонарному режимі «плюс-мінус» 1 км/год; в патрульному режимі «плюс-мінус» 2 км/год

б) в Інструкціїї виробника також вказано, що дальність вимірювання приладу становить не менше 400 м (в деяких випадках до 800 м), патрульний автомобіль ДАІ знаходився на відстані не більше 350 м від початку зони дії знака обмеження швидкості.

Співробітник ДАІ грубо порушив вимоги керівництва з експлуатації приладу під час вимірювання. Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.

    Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості „Беркут”, яким не було здійснено відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. Тому з огляду на положення ст.251 КУпАП, оскільки ця норма містить імперативний характер щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, а також згідно Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (№ 111 від 27.03.2009р.), п.13.7.1. «…Під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису…», вимірювач швидкості „Беркут” не може бути використаний як доказ по справі.

До протоколу не додано жодних фото або відео матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу, яким вимірювалась швидкість руху, чим порушено вимоги Інструкції «З організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху», п.2.13 «До протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото, відео або інші матеріали на яких зафіксовані показання цих приладів» та внутрішніх розпорядчих документів МВС, в тому числі Розпорядження в.о. міністра МВС № 466 від 21.03.2009р., п.1.6. «Виключити випадки складання відносно водіїв … протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото,- відео матеріалів, показів свідків, тощо)», Інструкцію з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (№ 111 від 27.03.2009р.), п.28.9. «З метою запобігання конфліктним ситуаціям, об'єктивного розгляду справ, а також як допоміжний засіб для попередження протиправних дій та розкриття правопорушень допускається використання фото-, кінозйомки, відеозапису та звукозаписувальної техніки, а під час оформлення матеріалів ДТП воно є обов'язковим».

Відповідно до протоколу ним, позивачем, були надані пояснення про незгоду, що саме керований позивачем автомобіль перевищив швидкість, оскільки позивач рухався в межах населеного пункту зі швидкістю 60 км/год. Незважаючи на те, що згідно ст. 251 КупАП, доказами є також пояснення особи, що притягається до відповідальності, у постанові інспектором ДПС фактично не наведено будь-якої оцінки пояснень позивача та відмовлено в розгляді показань свідка, як відповідного доказа, чим було грубо порушено Постанову Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті», п.24 «Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КупАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник, чи висловлення останнім доводів». Фактично окрім усної заяви інспектора, позивачеві не було надано жодних доказів належності вимірюваної швидкості саме його автомобілю.

Вимогу позивача вписати свідка, що подорожував разом із ним, співробітник ДАІ проігнорував, тому позивач вимушений був вписати свідка у протокол про адміністративне правопорушення особисто. При цьому з боку працівників ДАІ на нього і свідка здійснювався моральний тиск про даремність всіх оскаржень. Надалі інспектор виніс постанову АН № 423664 від 07.04.2010р.

На підставі вищенаведеного, позивач просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 423664 від 07.04.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні нього у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання позивач не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 423664 від 07.04.2010 року підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити. А позовні вимоги в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього просить залишити без розгляду у зв’язку із відкликанням позовних вимог в цій частині.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Заперечень до суду не надав, свого повноважного представника не направив. Тому на підставі ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” рекомендовано звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються  її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оскаржувана постанова винесена на підставі п. 6 ст. 258 КУпАП, згідно якої адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, як вказує відповідач у своїй заяві, - це прилад вимірювання швидкості „Беркут”, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ. Між тим, відповідно до ст. 14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, без участі співробітника ДАІ, доказів чого відповідачем не надано.

Таким чином, якщо інспектором ДАІ за допомогою прибору „Беркут” було зафіксовано порушення правил дорожнього руху, то результат використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством.

На думку суду, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

Також, в оскаржуваній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою вимірювача швидкості „Беркут”, хоча, це повинно бути зафіксовано.

Розміри похибок вимірювань в оскаржуваній постанові не зазначено, що у відповідності до вимог Закону України «Про стандартизацію та метрологію», перешкоджає використанню результатів вимірювань, а за таких умов наявність перевищення швидкості (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Згідно зі ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України. Це адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржена постанова не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства щодо їх обґрунтування  доказами,  тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 8,  10, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, ст.ст. 14-1, 33,  283, 284, 287-289, 292 КУпАП, п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, Постановою Кабінета Міністрів України N 1306 від 10.10.2001р. «Про Правила дорожнього руху»,  суд

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії АН № 423664 по справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2010 року, винесену інспектором ДПС ВДАІ та АГ Володарського району Донецької області Степанченко Олегом Володимировичем, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, на ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя