У Х В А Л А

                                                    ІМЕНЕМ                УКРАЇНИ

14 липня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                                             головуючого, судді   Берзіньш В.С.

                                                                  суддів:   Шестакової Н.В.

                                                                                 Куртлушаєва І.Д.

                                                        при секретарі      Остапчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Крим-Альфа-Транс», ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості

за апеляційною скаргою  ТОВ «Крим-Альфа-Транс» та ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 14 грудня  2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

     Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 14 грудня  2009 року позов ВАТ ВТБ Банк задоволено. Постановлено: стягнути з ТОВ  «Крим-Альфа-Транс» і ОСОБА_2 солідарно на користь позивача  177 908грн.  58коп.; звернути  стягнення на предмет договору застави –  автобус марки ЛАЗ, що належить ТОВ  «Крим-Альфа-Транс», а також стягнути з відповідачів судові витрати.

             В апеляційній скарзі ТОВ «Крим-Альфа-Транс» та ОСОБА_2 ставлять питання про  скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про  відмову в задоволенні позову, а у разі  задоволення позовних вимог застосувати  розстрочку  виконання рішення. Апелянти посилаються на те, що  у разі прострочення  повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася;  оскільки позивач  не направляв будь-яких вимог до  відповідачів, строк виконання  зобов’язання  щодо дострокового повернення  кредиту не настав; судом необгрунтовано  відмовлено  у задоволенні клопотання  про розстрочення і встановлення порядку  виконання судового рішення; судом не прийнято до уваги те, що ТОВ «Крим-Альфа-Транс» не має  реальної можливості до  початку літнього  сезону 2010 року  виконати рішення суду, що відповідач ОСОБА_2  за своїм матеріальним станом  не в змозі   виконувати  умови кредитного договору  і договору поруки щодо  солідарної відповідальності; відсутні обставини порушення прав Банку.    

             Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

             Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що  зобов’язання повинні виконуватися належним чином, боржник  не звільняється  від відповідальності за неможливість  виконання  ним грошового зобов’язання, боржник і поручитель відповідають солідарно перед кредитором  у випадку  порушення  боржником зобов’язання, забезпеченого порукою; несплата щомісячних  платежів, а також одностороння  відмова  від виконання  умов договору  є істотним порушенням  умов кредитного договору.

             Колегія суддів вважає, що висновки суду зроблені  на підставі фактичних обставин по справі  з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             За матеріалами справи вбачається, що  04.04.2008 року між Банком та ТОВ «Крим-Альфа-Транс»  укладено кредитний договір, за умовами якого  боржник отримав  кредит у сумі 245 000грн.  на строк до 04.04.2011 року за ставкою 17,5%; у той же день  між

                                                                          -  2  -

сторонами по справі укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 узяв на себе ризик  невиконання кредитних зобов’язань  ТОВ  «Крим-Альфа-Транс» за кредитним

договором  у вигляді солідарної відповідальності  перед Банком;  одночасно  в забезпечення виконання кредитних  зобов’язань  укладений договір застави  транспортного засобу – пасажирського автобусу  марки «Лаз», який належить  ТОВ   «Крим-Альфа-Транс».

               Зазначені договори набули законної сили, за своїм змістом свідчать про  виникнення між  сторонами кредитних правовідносин, предметом яких є виконання  грошових зобов’язань відповідачами по справі  у відповідності до умов  укладених договорів та  норм  зобов’язального права України.

               Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з  положень ст.ст.525,526,625 ЦК України щодо  виконання зобов’язання, встановленого договором, належним чином і незаконності односторонньої відмови  боржника від виконання зобов’язання.

               За правилами ст.1056 ЦК України позичальник, який одержав кредит,  зобов'язується  повернути кредит та сплатити проценти, які встановлені  кредитним договором.

                Грошові зобов'язання  боржника встановлені  умовами договору, боржник  порушив умови договору щодо своєчасного погашення кредиту, що боржником не оспорюється, тому  колегія суддів вважає, що  правові підстави для  застосування солідарної відповідальності  боржника та поручителя  позивачем доведені.

                Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів  щодо  того, що  не настав строк  для дострокового повернення всієї суми кредиту, оскільки  відповідно до п.5.6 кредитного договору  позичальник  зобов’язаний  повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом незалежно від  настання  строку виконання  зобов’язання, зокрема, у випадку  невиконання  позичальником зобов’язань за цим кредитним договором (а.с.13), що відповідає  правилам, встановленим  у ч.2 ст.1050 ЦК України.

                На підставі наведеного колегія суддів   приймає  розрахунки Банку  щодо  загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

               Обговорюючи доводи апелянті щодо  обов’язковості  розстрочення, встановлення  порядку виконання  судового рішення і необгрунтованості  звернення стягнення на предмет застави, колегія суддів дійшла висновку, що  обставини, які зазначені боржником як підстави розстрочення  суми стягнення, не свідчать про  об’єктивну необхідність  встановлення розстрочки.  Ці обставини стосуються  особливостей підприємницької діяльності боржника, вони були відомі  боржникові  при укладенні кредитного договору і відносяться до звичайних обставин  нормального господарчого ризику  при виконанні  кредитних зобов’язань. Аналогічно слідує розцінювати  звернення  стягнення  на предмет застави, оскільки  таке звернення відповідає умовам договору застави і  вимогам  матеріального права щодо  правових наслідків  порушення умов кредитного договору.

                Правове становище ОСОБА_2 як поручителя, який узяв на себе  відповідальність за виконання кредитного договору, встановлено умовами договору поруки, які відповідають ч.1 ст.554 ЦК України щодо встановлення  солідарної відповідальності  боржника і поручителя у разі порушення боржником  зобов’язання, забезпеченого порукою.  

                Ті обставини, що  поручитель ОСОБА_2  має невелику заробітну плату і має на утриманні неповнолітню дитину, не можуть розглядатися як підстави звільнення  ОСОБА_2 від  солідарної відповідальності, приймаючи до уваги дійсність договору поруки.  

               Висновки суду щодо  розміру  кредитної заборгованості  підтверджуються  розрахунком Банку, який по суті не оспорений  відповідачами.

                                                                        -  3  -

                На підставі наведеного  правові підстави для скасування рішення суду відсутні, апеляційна скарга не містить посилання на обставини або докази, які б спростували висновки суду першої інстанції.

                За положеннями ст.308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення  з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ «Крим-Альфа-Транс» та ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 14 грудня  2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі дво місяців.

Судді:

    Берзіньш В.С.                     Шестакова Н.В.         Куртлушаєв І.Д.