Судове рішення #10340764

     

                                             

  У  Х  В  А  Л  А

                                                 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

         28 липня  2010 року                                                               м. Ужгород.

     

Судова колегія  судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області   в складі:                        

                                            головуючого – судді  Власова С.О.,

                                            суддів  – Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

                                            при секретарі – Медяник Л.В.,

                                 

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні   цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах  ОСОБА_2 на рішення Тячівського   районного суду від 07 квітня     2009 року по справі за позовом ОСОБА_2  до  Буштинської селищної ради Тячівського району, треті особи: ОСОБА_3, Тячівська державна нотаріальна контора, про визнання права  власності на спадкове майно  та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи:  Буштинська селищна рада Тячівського району, Тячівська державна нотаріальної контора, про поділ спадкового майна, -

                                В С Т А Н О В И Л А :

У червні   2008 року  ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання  права власності на спадкове майно, мотивуючи вимоги тим, що  після смерті  її батька, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на АДРЕСА_1, придбаний її батьком у 1981 році за договором  купівлі – продажу, посвідченим Буштинською селищною радою Тячівського району. Спадкоємцями першої черги є вона, дружина батька, ОСОБА_3, та їхній  син –ОСОБА_4 Рішенням Тячівського районного суду  від 13 березня  2008 року їй продовжено строк для подання заяви  про прийняття спадщини, однак Тячівська державна нотаріальна контора відмовляється видати їй  свідоцтво  про право на спадщину за законом на підставі того, що будинок не введений в експлуатацію. Просила  визнати за нею право власності на 1\2  частину спірного будинку.

 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду  з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна. Указували, що вони є відповідно дружиною та сином  померлого ОСОБА_4, проживали з ним у спірному будинку до дня його смерті. Разом із ними  спадкоємицею першої черги є його дочка від першого  шлюбу – ОСОБА_2 За час спільного проживання  вони перебудували спірний будинок і витратили 37976 грн., тому зазначений будинок  є їхньою  спільною власністю. Просили визнати  право власності на 3\6 частини будинку за ОСОБА_3,  як  частку у сумісній  власності подружжя та визнати право  власності на  1\6 частину спірного будинку за ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у порядку спадкування.    

Рішенням Тячівського районного суду від 7 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2, та позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Справа №22- 705 10                                                                                                                             Номер  рядка статистичного звіту: 37

Головуючий у першій інстанції: Розман М.М.    

Доповідач : Власов С.О.

           

В  апеляційній скарзі  представник ОСОБА_2 – ОСОБА_1    просить скасувати рішення  Тячівського  районного суду від 7 квітня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення по суті  позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування  судом першої інстанції  норм матеріального права та порушення норм процесуального права \а.с.122\.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухвалене  щодо них рішення суду   не оскаржили.

              В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про час та місце розгляду справи належним чином   повідомлялись, що не перешкоджає  суду на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України   розглянути справу в їх відсутності.

              Судова колегія, заслухавши  доповідь судді – доповідача, перевіривши матеріали справи та  здобуті апеляційним судом  додаткові  докази, які перевірено  і  долучено до матеріалів справи та обговоривши  підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

             Судом  установлено, що в 1981 році ОСОБА_4 уклав договір купівлі – продажу незавершеного будівництвом  АДРЕСА_1 (а.с.7,103).

              У 1983 році  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, від якого мають сина- ОСОБА_4 (а.с.58,60). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.12).

              Спадкоємцями першої черги  після його смерті є  його дружина, ОСОБА_3, їхній син, ОСОБА_4 та дочка від першого шлюбу -  ОСОБА_2

               Рішенням Тячівського районного суду від 13 березня 2008 року ОСОБА_2 визначено додатковий строк у 3 місяці для подання заяви до нотаріальної контори  про прийняття спадщини; визнано  недійсним свідоцтво, видане 19 липня 2006 року на ім’я  ОСОБА_4 про право власності на АДРЕСА_1 та свідоцтво, видане на ім’я ОСОБА_3 про право на спадщину за законом на АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

              Виходячи зі змісту  ст.ст.1296-1299 ЦК  України питання про право на спадкове  майно вирішується судом  у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із ч.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 ’’Про судову практику  у справах про спадкування’’  свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Частиною 8 цієї постанови судам роз’яснено, якщо будівництво здійснюється згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.

              За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі  свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

              Матеріалами справи стверджено, що   ОСОБА_2 має право на спадщину, однак  заяву на прийняття спадщини за померлим ОСОБА_4  до нотаріальної контори  вона не подавала і свідоцтво про право на спадщину їй не видавалось.

              Дана обставина стверджується  листом Тячівської державної нотаріальної контори  від 26 травня 2010 року  за № 238\2-27, яке  судом  перевірено і долучено до матеріалів справи.

              Отже,  судом  не установлено факту звернення ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в призначений судом додатковий строк та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому  суд першої інстанції обґрунтовано відмовив  ОСОБА_2 у позові з цих підстав.

              За таких обставин колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2 і залишає рішення  суду без змін.  

             Керуючись ст.ст. 304,  п.1 ч.1 ст. 307, 308,313, п.1 ч.1  ст.314, ст. 315,  317, 319  ЦПК України, судова  колегія судової палати ,-

                                    У Х В А  Л И Л А :

              Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

              Рішення  Тячівського районного  суду від 07 квітня    2009 року залишити без змін.  

Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

       

 Головуючий:

               Судді :    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація