У Х В А Л А
1МЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – Власова С.О.,
суддів – Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,
при секретарі – Медяник Л.В.,
за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2010 року по справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку окремого провадження на підставі ст.109 Сімейного кодексу України звернулися до суду із заявою про розірвання шлюбу, якого було укладено 29 червня 1985 року та зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськвиконкому Закарпатської області за реєстраційним № 419.
Заявники зазначали, що від даного шлюбу в них народилось двоє дітей, один з яких син –ОСОБА_1 є неповнолітнім.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2010 року заяву задоволено, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований за актовим записом № 419, 29.06.1985 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськвиконкому Закарпатської області розірвано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, як незаконне, а спільно подану ним з ОСОБА_2 заяву про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
Вказує, що на час постановлення місцевим судом рішення неповнолітніх дітей подружжя не мало, тому справа не підлягала розгляду в порядку окремого провадження, а шлюб розірванню за правилами ст.109 СК України.
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа: № 22-1004 \10 Номер рядка статистичного звіту: 47
Головуючий у першій інстанції: Ціцак О.В.
Доповідач: Власов С.О.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, який свою апеляційну скаргу підтримав із зазначених в скарзі мотивів і пояснив, що він не бажав розлучатися з ОСОБА_2, про що заявляв у суді першої інстанції, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_5, які просили рішення суду залишити без змін посилаючись на його законність і обгрунтованість, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з залишенням заяви подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без розгляду з наступних підстав.
Згідно ст.106 СК України розірвання шлюбу між подружжям, яке не має спільних дітей або їхні діти досягли повноліття і відповідно до статті 6 цього Кодексу втратили правовий статус дитини - відноситься до компетенції державного органу реєстрації актів цивільного стану, який виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
Згідно частини 1,2 та 3 ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з яким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
При цьому, договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Усупереч вимог ст.214 ЦПК України суд першої інстанції цих обставин належним чином не перевіряв, а тому ухвалив по справі незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.
З матеріалів справи убачається, що подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 подали до суду спільну заяву про розірвання шлюбу вказавши, що в них є неповнолітня дитина – син ОСОБА_7, без надання суду письмового договору про те, з ким із них буде проживати ця дитина та яку участь у забезпеченні умов його життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини \а.с.4-5\.
Апеляційним судом установлено, що на день постановлення рішення суду про розірвання шлюбу, подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мало неповнолітніх дітей, оскільки їх син -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 був повнолітнім, що стверджується свідоцтвом про його народження \а.с.7\.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав задовольняти спільну заяву подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу на підставі ст. 109 СК України.
Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявив, що він в суді першої інстанції заявляв про свою незгоду на розірвання шлюбу, та що між подружжям існує спір про право на нерухоме майно нажите під час шлюбу.
Згідно ч.6 ст. 235 ЦПК України, якщо при розгляді справи порядком
окремого провадження виникне спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована та підлягає задоволенню.
Керуючись ч.6 ст.235, ст. 304, п.4 ч.1 ст. 307, ст.ст. 310, 314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2010 року скасувати.
Заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишити без розгляду, роз’яснивши, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: