ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.10                                                                                           Справа№ 5/78

за позовом

позивача 1: ОСОБА_1, м. Львів

позивача 2: ОСОБА_2, м. Львів-Рудно

позивача 3: ОСОБА_3, м. Львів

позивача 4: ОСОБА_4, м. Львів

позивача 5: ОСОБА_5, м. Львів

позивача 6: ОСОБА_6, м. Львів

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства "Електронбуд", м. Львів

до відповідача 2: ОСОБА_7, м. Львів

до відповідача 3: ОСОБА_8, с. Зимна Вода

до відповідача 4: Закритого акціонерного товариства "Український реєстратор", м. Львів

про визнання недійсним договору

Суддя Петрик І.Й.

при секретарі Кравець В.П.

Представники:

від позивачів: не з’явився

від відповідачів 1-3: ОСОБА_9 –представник

від відповідача 4: Фесенко Р.І. –генеральний директор

Представникам відповідачів роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подано позов до Закритого акціонерного товариства "Електронбуд" (надалі –ЗАТ "Електронбуд", ОСОБА_7, ОСОБА_8, Закритого акціонерного товариства "Український реєстратор" (надалі –ЗАТ "Україснький реєстратор") про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій ЗАТ "Електронбуд", які належали ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та анулювання запису в реєстрі акціонерів ЗАТ "Електронбуд", що ведеться ЗАТ ДКК "Український реєстратор",  про перехід права власності на акції, які належали ОСОБА_7 до ОСОБА_8

21.05.2010 року ухвалою господарського суду порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.06.2010 року. В судовому засідання 07.06.2009 року оголошено перерву до 08.07.2010 року. Ухвалою суду від 08.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.07.2010 року.

07.06.2010 року та 28.07.2010 року позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 подано до суду письмові заяви про відмову від позову.

У судовому засіданні 28.07.2010 року оголошено повний текст рішення.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_11 в судове засідання не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. Про час і місце засідання суду були належними чином повідомлені.

26.07.2010 року через канцелярію до суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_1 про витребування від відповідача 1 належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу акцій ЗАТ "Електронбуд", які належали ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8

Представники відповідачів в судове засідання з’явилися, виконали вимоги ухвал суду та подали до суду відзиви на позовну заяву, у яких в задоволенні позову просять відмовити. Проти задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів –заперечили. Подали до суду спільне клопотання про застосування ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи проводиться судом на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, оцінивши докази, що  мають юридичне значення для розгляду позову і вирішення справи по суті, суд встановив:

Позивачі у справі є акціонерами ЗАТ "Електронбуд", в загальному володіють 6,86% акцій товариства.

В березні 2010 року дізналися, що акціонер товариства ОСОБА_7 в період червня-липня 2008 року продала належні їй акції гр. ОСОБА_8, який не був акціонером товариства. Жодних повідомлень, пропозицій щодо придбання належних ОСОБА_7 акцій, вони, як акціонери, що мають переважне право на придбання акцій не отримували.

Відтак, вважають, що ОСОБА_7 та адміністрацією ЗАТ "Електронбуд" порушено вимоги Закону України "Про господарські товариства", зокрема ст. ст.  25 та 29.

Вважають, що укладений відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу акцій ЗАТ "Електронбуд" має бути визнано недійсним через порушення сторонами умов його укладення, визначених Законом України "Про господарські товариства". При цьому також покликаються на положення ст. ст. 215 та 216 ЦК України.

В силу положень ст. ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову. Вимоги, що пред’являються до доказів визначені ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Права на звернення до суду належить особі, яка має матеріально-правову зацікавленість у справі.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Статтею 29 цього Закону закріплено положення, згідно якого при створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Загальні положення щодо недійсності правочинів визначено у ст. 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки недійсності правочину закріплено у ст. 216 ЦК України.

Судом встановлено, що запис про перехід права власності на акції ЗАТ "Електронбуд" від ОСОБА_7 до ОСОБА_8 в системі реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ "Електронбуд", було вчинено реєстру утримувачем –ЗАТ "Український реєстратор" на підставі цивільно-правового договору дарування від 03.06.2008року.

Підставою для вчинення такої операції в системі реєстру не був цивільно-правовий договір купівлі-продажу, про визнання недійсним якого подано позов до суду.

Вказана обставина стверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів № 98 про операції по особовому рахунку акціонера ОСОБА_8І (за період з 03.06.08 по 30.06.08), надана реєстроутримувачем –ЗАТ  "Український реєстратор" 07 липня 2010року, яку суд вважає допустимим доказом по справі.

Враховуючи наведене, судом також відхиляється клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування договору купівлі-продажу акцій ЗАТ "Електронбуд", укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки такий не укладався між вказаними особами.

Заяви про зміну підстав або предмету позову, позивачами не подано.

За змістом ст. ст. 1, 2 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про судоустрій України", правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Як зазначалось, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що поданий позов є безпідставним, оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у позивачів права вимагати визнання недійсним договору, враховуючи, що такий не укладений між відповідачами. Відтак, судом не встановлено і факту порушення або оспорення відповідачами прав позивачів.

Як закріплено в ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно із приписами ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подали до суду письмові заяви про відмову від позову. Наслідки відповідної процесуальної дії їм відомі. Просять провадження припинити з цих підстав.

Розглянувши подані заяви, заслухавши думку представників відповідачів, які не заперечують проти припинення провадження у справі в частині вимог цих позивачів, суд приходить до висновку, що відмова від позову є диспозитивним правом позивачів, здійснена ними відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб. Відтак, відмова від позову приймається господарським судом, а провадження у цій частині слід припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України

Як закріплено у п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі не припинено з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", відповідно до положень ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивачів.

Керуючись ст. ст. 1, 42, 43, 47, 12, 22, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 78, 80 п. 4, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства "Електронбуд", ОСОБА_7, ОСОБА_8, Закритого акціонерного товариства "Український реєстратор" про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій ЗАТ "Електронбуд", які належали ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та анулювання запису в реєстрі акціонерів ЗАТ "Електронбуд", що ведеться ЗАТ ДКК "Український реєстратор",  про перехід права власності на акції, які належали ОСОБА_7 до ОСОБА_8 –відмовити повністю.

2.          Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства "Електронбуд", ОСОБА_7, ОСОБА_8, Закритого акціонерного товариства "Український реєстратор" про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій ЗАТ "Електронбуд", які належали ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та анулювання запису в реєстрі акціонерів ЗАТ "Електронбуд", що ведеться ЗАТ ДКК "Український реєстратор",  про перехід права власності на акції, які належали ОСОБА_7 до ОСОБА_8 –припинити.

3.          Судові витрати по справі покласти на позивачів.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя