УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Новікова Р.В. суддів Чистякової Т.І. Даніла Н.М. при секретарі Войциховській Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду від 07 березня 2007року, та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2006року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми і уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 15150 гривень, як додаткову суму в розмірі отриманого завдатку за невиконання зобов'язання та 5000 гривень, як упущену вигоду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 серпня 2006 року ОСОБА_2отримав від неї суму еквіваленту 3000 доларів СІЛА та взяв на себе зобов'язання укласти з нею договір на надання послуг по приватизації земельної ділянки №31 СОТ «Дарсановський спуск» в районі вул. Войкова м. Ялта. В випадку не укладення договору, повернути суму еквівалентну 6000 доларів США. ОСОБА_2 ухилився від укладання договору. Крім того, вона відмовилася від вигідної пропозиції ТОВ «Кримська група», яка передбачала укладення договору про надання брокерських (ріелтерських) послуг з метою приватизації земельної ділянки. Вартість запропонованих послуг відповідно до кошторису становила 98000 гривень, у випадку укладення договору в строк до 31 серпня 2006 року вартість послуг зменшувалась на 5000 гривень. Вона відмовилась від зазначеної пропозиції, оскільки на той момент вже віддала відповідачу суму еквіваленту 3000 доларів США, як завдаток. З вини відповідача вона втратила можливість скористатися запропонованою знижкою в розмірі 5000 гривень.
ОСОБА_2позов не визнав та пояснив, що він не заперечує проти того, що отримав 3000 доларів США, але не як завдаток, а як аванс, та звернувся з зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50000 гривень. Вимоги мотивує тим, що він морально страждав, нервувався через невиконання з боку ОСОБА_1 зобов'язання по укладенню договору. Також посилався на те, що факт спрямування ОСОБА_1 позову до суду погіршив його можливості реалізації ним своїх звичок і бажань та призвів до негативних наслідків морального характеру.
.Справа № 22-ц- 3472/2007 р. Головуючий в першій інстанції, суддя - Романенко В.В.
-2-
Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2006року задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладений арешт на майно де б воно не знаходилось і в чому б не виражалося, яке належить на праві власності ОСОБА_2.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її, як ухвалену з порушенням норм процесуального права.
Рішенням Ялтинського міського суду від 07 березня 2007року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Після набрання рішенням законної сили скасовані заходи по забезпеченню позову, застосовані ухвалою суду від 04 жовтня 2006року.
Вказане рішення суду оскаржено представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3. в частині відмови в позові ОСОБА_1 в стягненні суми 15150грн в якості компенсації за невиконання зобов'язання. В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про зміну рішення суду в цій частині і ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 15150грн в якості компенсації за невиконання зобов'язання. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд,ё ухвалюючи рішення, порушив норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представника ОСОБА_2- ОСОБА_4., колегія суддів вважає апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовів, суд виходив із їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Відповідно до ст. 570, 571 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Правила вказаних норм закону щодо залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Із матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2006 року ОСОБА_2, видав ОСОБА_1 розписку про отримання від неї 3000 доларів США в якості авансу за надання послуг по передачі у власність шляхом приватизації земельної ділянки №31 на території садово - огороднього товариства «Дарсановский спуск» м. Ялта. Відповідно до змісту розписки, вона підтверджує намір ОСОБА_2укласти з ОСОБА_1 в строк до 01.09.2006 року договір про надання послуг з метою приватизації земельної ділянки відповідно до земельного та цивільного законодавства. В випадку відмови підписати договір про надання послуг, ОСОБА_2зобов'язався повернути отриману суму в подвійному розмірі.
Сума авансу повернута позивачці відповідачем 07.03.2007року (а.с. 137)
Суд установив, що в установленому порядку договір про надання послуг з метою приватизації земельної ділянки відповідно до земельного та цивільного законодавства ні в строк до 01.09.2006 року ні до наступного часу укладений між сторонами не був, і правильно дійшов до висновку, що сплачена в рахунок виконання договору сума є авансом. Оскільки відповідач отримав від позивачки аванс, а не завдаток, то причини
-3-
невиконання зобов'язання значення не мають і вимоги про повернення компенсації за невиконання зобов'язання не грунтуються на законі.
Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_2на ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2006року, то колегія суддів також не вбачає підстав для її задоволення.
Згідно з частиною 3 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На час розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, з урахуванням характеру заявлених позовних вимог, ціни позову, можливості ускладнення виконання рішення в майбутньому, постановления вказаної ухвали було доцільним. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача відповідало обставинам справи та законодавству і не порушувало майнових прав відповідача.
В даний час по справі ухвалено рішення, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, забезпечення позову скасовано.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу і рішення суду з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Оскаржуючи висновки суду, апелянти не надали доказів, які спростовують ці висновки суду. Підстави до скасування рішення та ухвали суду за доводами апеляційних скарг відсутні.
Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308, 312,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду від 07 березня 2007року та ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2006року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.