УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 18 дня колегія судців судової палати у цивільних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Куриленка О.С.
суддів Синельщікової О.В. Яковенко Л.Г. з участю секретаря Петренко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Алуштинської міської ради про скасування рішення, визнання державного акту недійсним, усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Алуштинської міської ради № 2583 від 14.09.2005 року „Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2" Визнано недійсним державний акт ЯА 667570 від 03.10.2005 року про право власності на земельну ділянку № 5 по провулку Комсомольському в м. Алушта, виданий ОСОБА_2 Відповідача зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 його прав власника земельної ділянки № 9 по провулку Комсомольському в м. Алушта шляхом звільнення площадки для розвороту транспорту розміром 12x12 метрів, а також демонтажу бетонних споруд у вигляді шести стояків по всій довжині каналізаційного випуску, що належить позивачеві. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2007 року виправлено описку в рішенні від 23 січня 2007 року, постановлено: вважати правильною назвою відповідача, юридичної особи „Алуштинська міська рада" замість „виконком Алуштинської міської ради".
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом
Справа № 22-ц-3188/2007 р.
2
застосовано не передбачений законом для даних правовідносин спосіб захисту порушеного права на земельну ділянку. Також суд не дав належної оцінки тому факту, що раніше відповідачеві видавався державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, межі якої співпадають з теперішніми. Висновки експерта, на які суд посилався в рішенні, неповні і суперечливі. Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що ним завдана позивачу моральна шкода, не підтверджуються матеріалами справи. В порушення вимог частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України позивач не надав підтверджень моральних страждань, які він поніс у зв'язку з діями відповідача. Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, не вказав якими неправомірними діями позивачу була спричинена моральна шкода, і у зв'язку з чим суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в такій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, представників позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи встановлено, що за договором купівлі-продажу від 11.10.2001 року позивач ОСОБА_1 придбав у власність домоволодіння № 9 по провулку Комсомольському в місті Алушта (а.с.5).
8 липня 2002 року позивачу по справіОСОБА_1 на підставі рішення Алуштинської міської ради №2/50 від 15 травня 2002 року видано державний акт на право приватної власності на землю І-КМ № 021264 на земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування індивідуального житлового будинку у м. Алушта по провулку Комсомольському, 9 (а.с.6).
Рішенням Алуштинської міської ради № 25/83 від 14.09.2005 року відповідачу ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, яка складається із двох земельних ділянок - площею 0,0788 га та 0,0212 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: провулок Комсомольський, 5 у м. Алушта. 03.10.2005 року відповідачу виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА № 667570 (а.с.16,17).
Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення Алуштинської міської ради та про визнання державного акту на право власності на землю, виданого відповідачу, недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що надання земельних ділянок ОСОБА_2 у встановлених межах незаконно, оскільки порушує права позивача по справі ОСОБА_1 як власника землі.
Колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх відповідними обставинам справи, вимогам матеріального закону.
Судом першої інстанції встановлено, що при вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність відповідачу ОСОБА_2 не були узгоджені їх межі зі суміжним землекористувачем ОСОБА_1 В рішенні постійної комісії по будівництву, архітектурі і землекористуванню Алуштинської міської ради № 145/21 від 25.07.2005 року зазначено про передачу земелі площею 0,1000 га у власність ОСОБА_2 без узгодження з землекористувачем ОСОБА_1 з посиланням на його безпідставну відмову підписати узгодження меж земельної ділянки (а.с.8).
Із матеріалів справи вбачається, що відмова позивача ОСОБА_1 від узгодження меж землі ОСОБА_2 не була визнана безпідставної у встановленому порядку судом, а тому, не з'ясувавши та не звернувши уваги на
3
заперечення суміжного землекористувача ОСОБА_1, Алуштинська міська рада порушила його права.
Судом першої інстанції з урахуванням висновків судової технічно-будівельної експертизи № 233 від 02.06.2006 року встановлено, що земельна ділянка площею 788 кв.м., яка належить ОСОБА_2, має суміжну межу землекористування з земельною ділянкою ОСОБА_1 протягом 2,62 м. Межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 розташовані по обидві сторони від проїзної частини провулка Комсомольського таким чином, що заважають проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 Фактична ширина проїзду складає 6,6 метрів, але відповідно до вимог п.3.22 ДБН 360-92 ширина проїзду повинна бути не менш, ніж 8,5 метрів.
Крім того, відповідно до вимог п.3.22 ДБН 360-92 тупикові проїзди повинні бути протягом не більш, ніж 150 метрів, при цьому їх проїзна частина повинна закінчуватися або кільцевими об'їздами, або площадками для розвороту та під'їзду транспортних засобів розміром 12x12 м.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Встановивши, що земельні ділянки, передані відповідачу у власність у межах, які порушують права позивача як власника землі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недійсності державного акту та рішення міської ради, скасувавши його, що відповідає передбаченому матеріальним законом, а саме частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України способу захисту прав громадян на землю.
Посилаючись в апеляційній скарзі на застосування судом першої інстанції будівельних норм та правил, які втратили чинність на час розгляду справи, відповідач не надав доказів тому, що збудовані ним споруди, а також встановлені межі його земельної ділянки є відповідними існуючим нормативам.
Неприйнятними до уваги апеляційного суду також є доводи апеляційної скарги про те, що до передачі землі у власність відповідач користувався землею на законних підставах у тих самих межах.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту на право постійного користування землею KM - АЛТ № 0000011, виданого 16 січня 1998 року на ім'я ОСОБА_2, йому у користування для розміщення пункту прокату з офісом надавалася земельна ділянка, площею 0,0876 га (а.с.174-177).
Рішенням Алуштинської міської ради № 25/83 від 14 вересня 2005 року частина раніше наданої ОСОБА_2 ділянки була вилучена, а надано у власність дві окремі ділянки, загальною площею 0,1000 га іншого цільового призначення.
За таких обставин, зазначені доводи відповідача є неспроможними.
При розгляді справи судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2. проводяться будівельні роботи на тому місці, де проходить каналізаційна труба, яка належитьОСОБА_1, по всій довжині каналізаційного випуску збудовані бетоні споруди у вигляді шести стояків, що суперечить вимогам п. 3.22 ДБН 360-92. Траса каналізації завалена ґрунтом, водоканалізаційна система не працює.
Приймаючи рішення про захист прав позивача як власника системи каналізації будинку № 9 по провулку Комсомольському в м. Алушта, суд
4
першої інстанції обгрунтованого виходив з того, що каналізаційна система житлового будинку збудована згідно узгодженого проекту, введена в експлуатацію.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції в зазначеній частині, як ухваленим на захист права власності позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 Закону України „Про власність", який діяв на час спірних правовідносин та вирішення справи у суді першої інстанції.
Не має також підстав для скасування судового рішення в частині відшкодування моральної шкоди, яка стягнута на користь позивача відповідно до вимог статей 23,1167 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.