УХВАЛА

Іменем    України

11 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів    Філатової Є.В.

Терентьєвої Н.М. При секретарі    Гончарук В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Алушта АР Крим і ОСОБА_2про визнання факту отримання ушкодження, пов'язаного з підприємницькою діяльністю,

за апеляційними скаргами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Алушта АР Крим на рішення Алуштинського міського суду від 05 жовтня 2006 року і додаткове рішення того ж суду від 11 травня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Алуштинського міського суду від 05 жовтня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Алушта АР Крим і ОСОБА_2про визнання факту отримання ушкодження, пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Судом постановлено зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Алушта АР Крим здійснити виплати на користь ОСОБА_1., як постраждалому від нещасного випадку на виробництві.

Додатковим рішенням суду від 29 січня 2007 року вирішено питання про стягнення із відповідача судових витрат.

Додатковим рішенням суду від 11 травня 2007 року постановлено визнати нещасний випадок, що відбувся 17.09.2003 року з ОСОБА_1, продавцем-консультантом відділу „Мобільний зв'язок" у приватного підприємця ОСОБА_2, пов'язаним із виробництвом. Визнати акт по формі н-5 від 14.04.2004 року і. по формі Н-1 від 15.04.2004 року дійсними. Акт по формі Н-5 від 12.07.2004 року визнати недійсним.

В апеляційних скаргах відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Алушта АР Крим ставить питання про скасування рішення і додаткового рішення від 11 травня 2007 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також вимогам закону, оскільки процесуальне становище апелянта як відповідача не було встановлено; по справі не проведена судово-медична експертиза, про що просив апелянт; позивач за документами МСЕК є інвалідом 1 групи за загальним захворюванням і ці висновки МСЕК

Справа №22-ц-4439/2007р.                                         Головуючий в 1 інстанції Куренда В.Й.

Доповідач Шестакова Н.В.

2

позивачем не оспорені;   факт  одержання  позивачем  пошкодження здоров'я у зв'язку із трудовими відносинами не доведений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючі позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт нещасного випадку з позивачем на виробництві доведений показаннями членів комісії по розслідуванню і медичними документами про те, що до 17 вересня 2003 року позивач з приводу яких би захворювань не звертався, на обліку перебував; після нещасного випадку йому було встановлено діагноз про посттравматичне захворювання спинного мозку.

Висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просив встановити факт нещасного випадку на виробництві 17 вересня 2003 року. Суд першої інстанції обговорював обставини погіршення здоров'я позивача 17 вересня 2003 року на підставі довідок медичних закладів, однак самі обставини нещасного випадку не встановив, хоча суд апеляційної інстанції направляв справу для вирішення цього питання і ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Встановлення факту є встановленням фактичних обставин одержання каліцтва.

Приймаючи до уваги те, що вимоги про встановлення юридичного факту по суті не розглянуті, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.5 ч. 1 ст.311 ЦПК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення зазначеного юридичного факту взагалі неможливо без призначення судово-медичної експертизи.

Згідно із ст.145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити характер і ступень ушкодження здоров'я.

Як свідчать матеріали справи, спірним є факт одержання каліцтва на виробництві і для з'ясування медичних аспектів одержання каліцтва потрібні спеціальні знання у галузі медицини. Медичні документи у, справі містять суперечливі висновки щодо причини нещасного випадку (а.с. 114,127-128, 145,152,143-144,147,164) і не можуть розглядатися як належні докази у сенсі ст.145 ЦПК України. Однак суд першої інстанції не звернув увагу на клопотання відділення виконавчої дирекції Фонду про призначення судово-медичної експертизи і не виконав вимоги процесуального закону.

На підставі наведеного доводи апеляційних скарг про недоведеність причинного зв'язку пошкодження здоров'я позивача на роботі 17 вересня 2003 року із наслідками у вигляді інвалідності і втрати працездатності заслуговують на увагу.

Також підлягають уточненню позовні вимоги, оскільки суд першої інстанції вирішив питання щодо зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду здійснити виплати на користь ОСОБА_1., як постраждалому від нещасного випадку на виробництві. Між тим, заяви ОСОБА_1. (а.с.2,26) не містять таких позовних вимог. У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що вимоги до відділення виконавчої дирекції Фонду були заявлені усно. Між тим, позовні вимоги повинні бути надані суду у письмовій формі із змістом відповідно до ст. 119 ЦПК України, і суд повинен розглядати справу у межах позовних вимог, як встановлено за принципом диспозитивності цивільного судочинства по ст.11 ЦПК України. Тобто залучивши відділення виконавчої дирекції Фонду до справи у якості співвідповідача (а.с.36), суд першої інстанції не з'ясував, за якими позовними вимогами і на яких правових підставах воно повинно відповідати перед позивачем.

3

Крім того, не зовсім зрозуміло, чому при встановленні факту нещасного випадку на виробництві треба розглядати дійсність окремих актів, які були складені стосовно нещасного випадку, і недійсність іншого акту.

Зазначені обставини свідчать про невизначеність позовних вимог, що виключає ухвалення рішення судом апеляційної інстанції на підставі ст.309 ЦПК України.

Разом з тим колегія суддів вважає необгрунтованим довід апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду про порушення його процесуальних прав і не визначення правового становища при розгляді справи, оскільки ухвалою суду від 01 серпня 2006 року відділення виконавчої дирекції Фонду було залучено до справи у якості співвідповідача (а.с.36).

Керуючись   ст.ст.303,307,308,п.5    ч.1    ст.311    Цивільного    процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Алушта АР Крим задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду від 05 жовтня 2006 року і додаткові рішення того ж суду від 29 січня 2007 року і від 11 травня 2007 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Алуштинського міського суду.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.