Справа № 22ц-7728

Головуючий в 1 інстанції- Олещенко Л.Б.,

Категорія 20

Доповідач Барсукова O.I.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючої:      Черемиської М.Є., суддів:       Барсукової О.І.,

Ігнатової Л.Є.,

при секретарі: Баранові В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 липня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 13 липня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 44/100 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, посвідченого 19 лютого 2003 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та про визнання недійсним договору купівлі продажу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 44/100 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, посвідченого 21 вересня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8

Представник позивача ОСОБА_1, - адвокат ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 липня 2009 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, при ухваленні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_2, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, - адвокат ОСОБА_9, представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_10 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились. Про розгляд справи повідомлені в установленому законом порядку.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не є стороною угод, які просив визнати недійсними. Оскаржувані угоди не містять переліку самочинних забудов, тобто проведено відчуження тільки 44/100 частин будинку, на які є правовстановлюючі документи, а тому посилання позивача на недійсність угод необгрунтовані.

Заслухавши   суддю-доповідача,   пояснення      представника   позивачка,   представник, перевіривши  матеріали  справи     та обговоривши     наведені  в апеляційній     скарзі  доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів та просив визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 44/100 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, посвідчений 19 лютого 2003 року, недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, як такий , що не відповідає вимогам ст. 105 ЦК УРСР та просив визнати фіктивним за ст.234 ЦК України, договір купівлі продажу укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 44/100 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, посвідчений 21 вересня 2007 року, та повернути сторони за договорами в попередній стан.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 з подальшими змінами «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

З договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видно, що ОСОБА_4 подарувала 44/100 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1.

Відповідно до заяви від 26 жовтня 2002року, ОСОБА_1 надав згоду на дарування його дружиною, ОСОБА_4 придбаного в період шлюбних стосунків будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 на умовах за її розсудом.

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 07 червня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним внаслідок обману. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 08 вересня 2009 року зазначене рішення залишено без змін.

Таким чином позивачем не доведено, що при укладенні оспорюваної угоди порушено встановлений порядок її укладення або невідповідності угоди чинному на час її укладення законодавству.

Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Заявляючи позов про визнання фіктивним договору купівлі - продажу 44/100 частини спірного будинку, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 21.09.2007 року , позивач не надав суду доказів, які б довели відсутність намірів створення правових наслідків оскаржуваної угоди.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в прядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Доводи позивача про недійсність та фіктивність оскаржуваних ним угод не основані за вимогах закону, а тому не впливають на правильність висновків суду.

Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без зміни. Наведені в скарзі представника позивача доводи необгрунтовані й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.307, 308 ЦПК України, апеляиійний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 13 липня 2009 року залишити без змій.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.