РІШЕННЯ
Іменем України
27 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В.
Суддів: Філатової Є.В.
Дяченко Л.О. при секретарі Гребенніковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Крименерго», Білогірської міської ради і виконавчого комітету Білогірської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди та усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою
за апеляційною скаргою представника ВАТ «Крименерго» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 06 лютого 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ «Крименерго», Білогірської міської ради і виконавчого комітету Білогірської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди та усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою. Вимоги мотивовані тим, що рішеннями виконавчого комітету Білогірської міської ради № 211 та № 211/9 від 30 березня 2005 року йому надано у власність земельні ділянки загальною площею 0.1903 га за адресою вул. Тимохіна, 69 м. Білогірськ. Раніше рішенням виконкому Білогірської районної ради № 160-46 від 25 липня 1990 року зазначені ділянки були надані йому у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва без будь-яких обмежень, передбачених ст. 111 ЗК України. Через його земельну ділянку проходить ЛЕМ потужністю 10 кіловольт, що належить Білогірському РЕС ВАТ «Крименерго». Відповідно до Генерального плану індивідуальної забудови від липня 1999 року, виконаного КРФ ГП «Центра державного земельного кадастру», зазначена лінія електропередач підлягає переносу із житлового масиву за 40-ка метрову зону, однак не дивлячись на неодноразові звернення до відповідача роботи щодо перенесення ЛЕМ не виконуються, більш того йому було запропоновано зробити їх за свій рахунок. Наявність ЛЕМ на його земельній ділянці обмежує його права власника, а саме, унеможливлює закінчення будівельно-монтажних робіт свинарника, перешкоджає господарчій діяльності встановленими на ділянці 9 опорами, до того ж в результаті постійної дії електромагнітного поля загинув фруктовий сад з 85 дерев. 30 березня 2006 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ВАТ «Крименерго» пропозиції про укладення договору про умови, порядок та розмір компенсації витрат, а 24 квітня 2006 року сам текст договору, але відповіді не надійшло. Просить суд стягнути на його користь суму матеріальної шкоди 754268грн., плату за використання земельної ділянки за період з 01 травня 2003 року по 01 травня 2006 року у сумі 783288грн., а також моральну шкоду 200000 грн.
Справа №22-ц-3325/2007р Головуючий в 1 інстанції Бортник О.П.
Доповідач Шестакова Н.В.
2
Рішенням суду позов задоволено частково, зобов'язано ВАТ «Крименерго» здійснити переніс лінії електропередач на 40-ка метрову відстань від земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на праві власності. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ВАТ «Крименерго» ставить питання про скасування зазначеного рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_1 щодо покладення на ВАТ «Крименерго» обов'язку здійснити переніс ліній електропередач на 40-ка метрову відстань від земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на праві власності, мотивуючи тим, що судом невірно встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а саме, не взято до уваги, що при наданні позивачеві ділянки у власність міськрада не внесла до плану його ділянки охоронні зони ЛЕП 10 кВ, хоча вони існують з 1984-1985 років, позивача як замовника було попереджено про необхідність перенесення ліній електропередач за 40 метрову зону від ділянки, про що вказано у Технічній документації по землеустрою. Крім того апелянт зазначив, що виконання рішення суду про переніс ліній електропередач не можливе ні технічно ні матеріально.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, позивача та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.5 Правил охорони електричних сітей, затверджених постановою КМУ №209 від 04.03.1997 року, діють обмеження, що стосуються встановлення лінії електропередач на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні або у власності громадян.
Висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права. Позовні вимоги по суті пов'язані із ствердженням позивача про незаконність перебування на його земельних ділянках ліній електропередач, тому дослідженню і правовій оцінці підлягають фактичні обставини щодо існування ліній електропередач на зазначених земельних ділянках і законності відмови ВАТ „Крименерго" від переносу ліній електропередач, які розташовані на земельних ділянках позивача. У засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснив, що вважає винним у зазначеної ситуації, що склалася, тільки ВАТ „Крименерго", тому застосовуючи правило меж оскарження, колегія суддів не втручається в обговорення правомірності дій Білогірської міської ради і виконавчого комітету Білогірської міської ради.
Як свідчать матеріали справи, лінії електропередач були встановлені ще до виділення позивачеві зазначених земельних ділянок у користування і власність (а.с.15,16), тому не має підстав вважати, що вони встановлені з порушенням прав позивача.
Ці лінії електропередач є об'єктами охорони згідно із Правилами охорони електричних мереж, затверджених постановою КМУ №209 від 04.03.1997 року.
Обговорюючи питання, чи є обґрунтованою відмова ВАТ „Крименерго" від переносу ліній електропередач, колегія суддів виходить з наступного. Приймаючи до уваги те, що позивач користувався земельною ділянкою, яка була йому відведена у 1990 році і на якої вже знаходилися лінії електропередач, а також у наступному одержав цю земельну ділянку і другу прилеглу земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у власність; позивач добре знав про наявність на його земельних ділянках ліній електропередач і не заперечував проти цього, - тому він по суті погодився із цим становищем. Як встановлено у зазначених Правилах охорони електричних мереж (п.п.2-5), для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, зокрема, встановлюються охоронні зони для повітряних ліній напругою до 20кв - 10 метрів уздовж повітряних ліній. У межах охоронних зон землі у їх власників не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами.
3
Аналізуючи зазначені правові норми? колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач повинен використовувати земельні ділянки, які належать йому на праві власності, із обмеженнями, встановленими стосовно охоронних зон у п.8 зазначених Правил, зокрема, будувати житлові та дачні будинки, влаштовувати будь-які звалища, розпалювати вогнища, саджати дерева та інші багаторічні насадження. У сенсі встановлених Правил ці обмеження не порушують право власності або користування земельними ділянками, а тільки встановлюють особливий режим користування охоронними зонами на земельних ділянках.
Якщо позивач вважає, що з урахуванням характеру і площі охоронних зон він не має можливості для ведення особистого селянського господарства, він має право Оспорити рішення ради про надання земельної ділянки у власність і державний акт на право власності на цю земельну ділянку з точки зору неправильного вирішення питання про місцезнаходження земельної ділянки з урахуванням цільового її призначення.
Стосовно житлового будинку, який знаходиться за ствердженням позивача під лінією електропередачі, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ці обставини у позові як правові підстави переносу електропередач не зазначав, докази у підтвердження незаконності дій ВАТ „Крименерго" відносно встановлення цих ліній електропередач суду не надав. За змістом позовної заяви позивач був зацікавлений у одержанні від ВАТ „Крименерго" плати за земельний сервітут шляхом укладення відповідного договору.
Колегія суддів вважає безпідставним довід позивача про те, що документація землеустрою містить розпорядження до ВАТ „Крименерго" про перенос ліній електропередач з земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, оскільки пояснювальна записка (а.с.17) одночасно вказує на те, що на зазначеній земельній ділянці діє обмеження у зв'язку із проходження ЛЕП, а також на необхідність переносу ліній електропередач, однак без зазначення особи, яка повинна це зробити.
Генеральний план земельної ділянки, який був складений на підставі рішення виконкому Білогірської міської ради від 25.07.1990 року, містить зазначення про необхідність переносу ЛЕП, однак погодження РЕМ надано при умові вирішення цього питання міською адміністрацією (а.с.22).
Разом з тим колегія суддів не може погодитися із доводами апелянта про неможливість переносу ЛЕП, оскільки апелянт не надав ніяких доказів в обгрунтування цих доводів.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 щодо покладення на ВАТ «Крименерго» обов'язку здійснити переніс ліній електропередач на 40-ка метрову відстань від земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ВАТ «Крименерго» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 06 лютого 2007
року в частині задоволення позову ОСОБА_1 щодо покладення на ВАТ
«Крименерго» обов'язку здійснити переніс ліній електропередач на 40-ка метрову відстань від земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на праві власності, скасувати. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ВАТ «Крименерго» про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою шляхом покладення на ВАТ «Крименерго» обов'язку здійснити переніс ліній електропередач на 40-ка метрову відстань від земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на праві власності. В іншій
4
частині рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 06 лютого 2007 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.