УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року липня «26» дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого -    Капустіної Л.П.,

Суддів -    Бондарева В.К.,

Соловйова М.В.,

за участю прокурора -    Сулейманової Д.Н.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2007 року,

яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Приполярний Березовського району Тюменської області, неодружений, не судимий,

засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислено з 16 травня 2007 року.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

10 серпня 2006 року, близько 24 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на прибудинковій території будинку по вул. Снєжкова, 19 в м. Алушта, під час конфлікту, який виник раптово, наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_3 і з застосуванням сили відтягнув останнього на відстань близько 10 м., де навпроти будинку по вул. Снєжкова, 21 в м. Алушта на асфальтованій ділянці наніс потерпілому не менше ніж 3 удари кулаком по голові, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.

В апеляції адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду щодо засудженого ОСОБА_1 внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України. Свою просьбу мотивує тим, що у засудженого був відсутній умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а можливість їх виникнення за інших обставин судом не досліджувалася. Крім того,

Справа №   11- 1202 / 2007 р                                                      Головуючий

Категорія ст. 121 ч.1 КК України                                у 1 інстанції суддя Скісов Є.М.

                                                        Доповідач суддя Бондарев В.К.

2

посилається на те, що судом  при призначенні покарання не врахована неправомірна поведінка потерпілого.

У своєї апеляції засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи факт нанесення потерпілому ударів, оспорює доведеність його вини у зазначеному злочині, посилаючись на відсутність у нього умислу на заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень, які у потерпілого вже були наявні і отримані ним за інших обставин. Крім того, вважає, що покарання у виді позбавлення волі визначено йому без урахування каяття у вчиненому і протиправної поведінки потерпілого.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав за необхідне апеляції залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Вина ОСОБА_1 у вчинені злочину за зазначених у мотивувальній частині вироку обставин підтверджується зібраними по справі і дослідженими у судовому засіданні доказами, в тому числі і показаннями засудженого під час судового слідства, який не заперечував факт нанесення ним за вказаних обставин потерпілому декілька ударів в ділянку голови.

Посилання апелянтів на отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень за інших обставин, є безпідставними, оскільки цей довід аналогічний доводам захисту під час судового розгляду справи і був предметом перевірки, але свого підтвердження не знайшов. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що крім визнання засудженим факту нанесення ним Опошняну ударів у життєво важливий орган - голову, що характеризує направленість умислу засудженого, ця обставина підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, який є очевидцем того, що сталося, згідно з якими у його присутності засуджений наносив удари рукою по голові потерпілого, а відповідно до показань свідка ОСОБА_5., допитаного у судовому зсіданні, який проводив дослідчу перевірку, затриманий на місті події ОСОБА_1 також визнавав протиправність своїх дій.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи і комісійної судово-медичної експертизи потерпілому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забиття головного мозку тяжкого ступеня, великої підшкірної гематоми голови, крововиливів і саден на обличчі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Встановлений механізм заподіяння наявних ушкоджень - виникнення їх від дії тупих предметів з обмеженою діючою поверхнею і зазначення можливого часу їх виникнення підтверджує можливість заподіяння даних тілесних ушкоджень потерпілому за вищезазначених обставин, встановлених судом (а.с. 67- 68,75-77).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства і судового розгляду справи щодо ОСОБА_1, які б могли бути підставою для зміни або скасування судового рішення, не виявлено.

Оцінюючи докази у справі у їх сукупності, дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.

Міра покарання у виді позбавлення волі визначена засудженому ОСОБА_1у відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, з урахуванням ступеня суспільної небезпеки вчиненого, тобто вчинення злочину, який відноситься до числа тяжких, а також обставини, яка обтяжує покарання, тобто вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

3

Разом з тим, враховуючи усі обставини по справі, в тому числі і зазначені в апеляціях, а також дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, суд визначив покарання у нижній межі санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинення цього злочину, тому підстав вважати таке покарання явно несправедливим внаслідок його суворості і не відповідним ступеню тяжкості вчиненого і особі засудженого, не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365-367 КПК України, колегія

суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2

залишити без задоволення, а вирок Алуштинського міського суду Автономної

Республіки Крим від 16 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 Андрія Владиславовича - без

зміни.