Р І Ш Е Н Н Я

                                          іменем України

27 липня 2010 року                                                                                                    

м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого:   Павліченка С.В.  

суддів :   Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

при секретарі:  Плавайко Т.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю “Трегер”, третьої особи Горондівської сільської ради, Управлінння Держкомзему в Мукачівському районі про встановлення земельного сервітуту та зобов’язання внести зміни до кадастрового плану,-  

                                                            в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся  в суд з позовом щодо ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю “Трегер”, третьої особи Горондівської сільської ради, Управлінння Держкомзему в Мукачівському районі про встановлення земельного сервітуту та зобов’язання внести зміни до кадастрового плану.

 Рішенням Мукачівського міськрайонного  суду від 9 березня 2010 року позов задоволений.

Встановлено земельний сервітут на право безоплатного користування для проїзду ОСОБА_1 частино земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 шириною 4 м. та довжино. 71 м. і зобов’язано ОСОБА_2 розібрати огорожу, або інші споруди для звільнення земельної ділянки для проїзду.

Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Трегер” внести відповідні зміни до кадастрового плану земельної ділянки відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції як незаконного та необґрунтованого і постановлення нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга    підлягає до задоволення з таких підстав.

________________________________________________________________________________

Справа № . 22-1235/10     Номер рядка статистичного звіту :45        

Головуючий у І інстанції :Заборовський В.С.

Доповідач :  С.В.Павліченко

            Відповідно до вимог ст.   401 ЦК України  право  користування  чужим  майном  (сервітут)  може  бути встановлене  щодо  земельної  ділянки,  інших  природних  ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна  для  задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

            Відповідно до вимог ст. 98 та ч. 2 ст. 100 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут може бути встановлений договором між  особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

           Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для  власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

            Ст.  403 ЦК України передбачає, що збитки,   завдані   власникові   (володільцеві)  земельної ділянки або іншого  нерухомого  майна,  особою,  яка  користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

            Згідно вимог ст. 101 ЗК України власник,  землекористувач  земельної  ділянки,  щодо  якої встановлений  земельний сервітут,  має право вимагати від осіб,  в інтересах яких  встановлено  земельний  сервітут,  плату  за  його встановлення, якщо інше не передбачено законом та має право на відшкодування збитків завданих встановленням сервітуту.

Колегія суддів вважає, що суд при вирішення спору порушив зазначені норми матеріального права, та вважав встановленими   обставини, що мають значення для справи, які  не доведені.

            Встановлюючи земельний сервітут щодо використання частини земельної ділянки у значному розмірі,   суд не звернув уваги на те, що з вимогою про встановлення земельного сервітуту позивач безпосередньо до відповідача не зверталися та у добровільному порядку його не вирішував, також не зазначив  і у позові на яких саме умовах (платній чи безоплатній, строковий чи безстроковий ) він бажає його  встановити,  де саме його слід встановити,   чи не будуть     порушуватися права власника земельної ділянки де  встановлюється сервітут, чи обґрунтовані заперечення відповідача проти встановлення земельного сервітуту, або  проти умов, запропонованих  позивачем, чи не можна іншим способом   задовольнити потреби щодо нормального господарського користування позивачем своїм подвір'ям, інакше як встановленням земельного сервітуту на частину земельної ділянки тощо.

Зазначені обставини, відповідно до п. 2-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції  і постановлення нового рішення.

Матеріали справи не містять доказів про те, що єдиним способом  задовольнити потреби щодо нормального господарського користування позивачем своїм подвір'ям є встановлення сервітуту  на право безоплатного користування для проїзду ОСОБА_1 частино земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 шириною 4 м. та довжино. 71 м.

Зважаючи на наведене, підстави для задоволення позову відсутні, а тому позов не підлягає до задоволення.

Керуючись  ст.   401 ЦК України,  ст. 98, 100, 101 ЗК України  ст.  ст. 307, 309,  313,  314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-

р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного  суду від 9 березня 2010 року скасувати.

В задоволенні позовуКучинка ОСОБА_3 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю “Трегер”, третьої особи Горондівської сільської ради, Управлінння Держкомзему в Мукачівському районі про встановлення земельного сервітуту та зобов’язання внести зміни до кадастрового плану відмовити.

  Рішення проголошене в порядку ст.218, 317 ЦПК України, набирає законної сили   з  моменту його проголошення і  відповідно до ст. 326,327 ЦПК України може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до  Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий  

Судді