УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого, судді Берзіньш В.С.
суддів: Шестакової Н.В.
Куртлушаєва І.Д.
при секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши цивільну справу за позовом Сакського міськрайонного прокурора в інтересах Сакської міської ради АРК до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, про повернення самочинно зайнятої земельної ділянки
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду АРК від 06 квітня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Сакського міськрайонного суду АРК від 06 квітня 2010 року позов Сакського міськрайонного прокурора задоволено частково. Постановлено: зобов’язати ОСОБА_3 знести паркан, побудований з камінн–черепашнику з південно-західної сторони будинку АДРЕСА_1, або знести цей паркан за рахунок ОСОБА_3; повернути Сакській міській раді АР Крим самочинно зайняту земельну ділянку під розміщення цього паркану.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду з залишенням позову прокурору без розгляду, посилаючись на те, що фактично позов заявлено прокурором не в інтересах держави, а в інтересах третіх осіб ОСОБА_7; судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що спірний паркан існує більш 20 років; відповідачі мають земельну ділянку, на якій розташований спірний паркан, у законному безстроковому користуванні; на підставі ст.120 ЗК України до відповідачів перейшло право власності на зазначену земельну ділянку; судом не встановлено, яка саме і якого розміру земельна ділянка самовільно зайнята.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника, ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що паркан, якій знаходиться у власності відповідачки ОСОБА_3 і розташований з південно-західної сторони жилого будинкуАДРЕСА_1, фактично знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Саки і не передавалася у користування або власність ОСОБА_3, тому земельна ділянка під зазначеним парканом зайнята ОСОБА_3 самовільно і підлягає поверненню Сакській міській раді.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які зроблені з урахуванням фактичних обставин по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 є співвласником жилого будинкуАДРЕСА_1, має безпосереднє відношення до спірного паркану, оскільки вона користується ним і вважає, що цей паркан розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у її законному безстроковому користуванні. Фактичними користувачами суміжної земельної ділянки є треті особи ОСОБА_5, які у
- 2 -
2008 році зверталися з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і знесення зазначеного паркану, стверджуючи, що цей паркан розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у законному користуванні ОСОБА_5.
Рішенням суду по справі 2-625/2009р. від 22 жовтня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_5 було відмовлено, це рішення було залишено без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 січня 2010 року (а.с.150-151, 183-185 справа 2-625 за 2009 рік). У зазначеній ухвалі суду апеляційної інстанції вказано, що сторони не зверталися до уповноваженої особи з питанням щодо встановлення меж земельних ділянок, які фактично знаходяться у їх користуванні; ці земельні ділянки не мають меж, встановленої у офіційному порядку; земельна ділянка ОСОБА_3 не надавалася у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду апеляційної інстанції встановлюють обставини, які не потребують доказування при розгляді позову прокурора до ОСОБА_3, оскільки ці обставини встановлені судовим рішенням у іншій цивільній справі і стосуються особи, щодо якої встановлено ці обставини і яка є стороною у цій справі.
Приюдіційність зазначених обставин встановлена ч.3 ст.61 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відсутність даних щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки за місцерозташуванням жилого будинку, співвласником якого вона є, а також відсутність даних про наявність меж земельної ділянки, переданої у встановленому законом порядку, свідчить про те, що спірний паркан не розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у законному користуванні ОСОБА_3
За таких обставин питання щодо визначення особи, яка має право розпоряджатися земельною ділянкою, зайнятою під спірним парканом, вирішується на підставі п.12 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якого повноваження щодо розпорядження землями, зокрема, у межах населеного пункту здійснюють відповідні ради.
Таким чином, встановлено порушення прав Сакської міської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, враховуючи те, що апелянт не довела тих обставин, що вона законно займає спірну земельну ділянку шляхом встановлення на ній паркану.
Посилання апелянта на те, що належність їй земельної ділянки підтверджується договором про надання земельної ділянки у безстрокове користування, є необгрунтованими, оскільки зазначений договір укладено ще у 1957 році з іншою особою; документальні дані про передачу земельної ділянки зі встановленням певних меж ОСОБА_3 відсутні (а.с.59).
Ствердження апелянта про те, що з підстав, зазначених у ст.120 ЗК України, вона є власником земельної ділянки, необхідної для обслуговування жилого будинку, є неспроможними, враховуючи, що ст.120 ЗК України не передбачає автоматичного виникнення прав власності на земельну ділянку у разі виникнення права власності на жилий будинок, це право може виникнути або на підставі рішення органу, який має відповідні повноваження, або на підставі судового рішення. Тим більш, що відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
За правилами ст.ст.58,59,61 ЦПК України доказування повинно грунтуватися на належних і допустимих доказах, а не на припущеннях.
- 3 -
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор представляє у справі інтереси держави в особі Сакської міської ради обгрунтовано, оскільки спір стосується розпорядження землями, які знаходяться у державні власності з передачею повноважень щодо розпорядження ними до розмежування земель державної та комунальної власності певним органам.
Обговорюючи доводи апелянта щодо невизначеності місця розташування самовільно зайнятої земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що суд зазначив загальне місце розташування земельної ділянки, яка зайнята спірним парканом; у разі необхідності особи, які беруть участь у справі або державний виконавець можуть звернутися до суду з заявою про роз’яснення або доповнення судового рішення.
На підставі наведеного апеляційна скарга не містить доводів або посилання на належні і допустимі докази, які б спростували висновки суду.
За положеннями ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АРК від 06 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Судді:
Берзіньш В.С. Шестакова Н.В. Куртлушаєв І.Д.