КОПІЯ
ВИРОК

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ

03 серпня 2010 року м. Харків

Військовий місцевий суд Харківського гарнізону у відкритому судовому засіданні в   приміщенні суду, в складі: головуючого підполковника юстиції Савенко М.Є., за участю секретаря Міщенко Є.О., державного обвинувача – військового прокурора Донецького гарнізону підполковника юстиції Ванжи Є.М., потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_5, захисника-адвоката ОСОБА_6 розглянув матеріали кримінальної справи по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А-1402, солдата строкової служби

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, холостого, призваний для проходження служби у Збройних Силах України Маріупольським ОМВК в жовтні 2009, до служби проживав за адресою: АДРЕСА_1

у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд,—

ВСТАНОВИВ:

З метою підтримання негативних традицій та бажаючи продемонструвати свою уявну перевагу над військовослужбовцями, солдат ОСОБА_5,в порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на території військової частини А-1402, дислокованої в м. Донецьк, застосував фізичне насильство до співслужбовців, з якими не перебував у відносинах підлеглості за наступних обставин.

Так, 06 травня 2010 року о 2 годині ночі, перебуваючи в кімнаті побутового обслуговування командного пункту, він наніс солдату ОСОБА_3 не менш 10 ударів кулаком по схрещеним на лобній частині голови долоням рук, два удари долонями по потилиці та по два удари ногою у кожне стегно чим спричинив цьому потерпілому побої.

Він же, 30 травня 2010 року близько 16 години, в спальному приміщенні командного пункту, наніс солдату більш пізнього призову – ОСОБА_4, 5 ударів кулаком у праве плече чим спричинив цьому потерпілому побої.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину визнав частково, повністю заперечуючи обставини стосовно потерпілого ОСОБА_4, та дав пояснення, про обставини стосовно потерпілого ОСОБА_3, які за своїм змістом відповідають вище викладеному. Не дивлячись на часткове невизнання своєї вини підсудним його позиція, спростовується, а вина повністю підтверджується дослідженими у суді доказами.

Допитані в суді в якості потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожний окремо дали свідчення які повністю відповідають вищевикладеним обставинам. Крім того ОСОБА_3 пояснив, що він особисто бачив, як 30 травня 2010 року близько 16 години, в спальному приміщенні командного пункту ОСОБА_5 наніс 5 ударів кулаком у праве плече потерпілому ОСОБА_4.

Ці покази потерпілих знайшли своє повне підтвердження іншими дослідженими доказами, а саме, протоколами огляду місця вчинення злочину, протоколами відтворення обстановки та обставин події, які проводилися за участю потерпілих та свідка ОСОБА_7, копіями наказів командира військової частини, відповідними записами у книгах військової частини, а також показами цього свідка. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і спростовують позицію підсудного.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_7 в суді показав, що на початку травня він близько 2 годині ночі зайшов у кімнату побутового обслуговування командного пункту та побачив, як ОСОБА_5 наносив удари ОСОБА_3. Особисто він бачив близько 6 ударів кулаком по схрещеним на лобній частині голови долоням рук, два удари долонями по потилиці та по два удари ногою у кожне стегно.

Відомість обліку особового складу за військову частину А-1428 та командний пункт військової частини А-1402, разом із записами у книзі наказів командира військової частини А-1428 про призначення в добовий наряд та довідці військової частини А-1402 від 12.07.2010 року за №1368 підтверджують, що солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 5 на 6 травня 2010 року перебували у добовому наряді по роті.

Згідно наказів командира військової частини А-1402 ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебувають у одному військовому званні «солдат» і займають однакову посаду «водій-електрик».

Оскільки, ОСОБА_5, завдавши удари, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, не перебуваючи з ним у відносинах підлеглості порушив передбачені ст. ст. 11, 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями, чим заподіяв кожному потерпілому побої, то суд, кваліфікує ці його дії за ч. 2 ст. 406 КК України.

Разом з тим, органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення останнім вимоги ст. 9 Статуту внутрішньої служби. Проте суд виключає з обвинувачення вказівку на порушення вказаного положення статуту оскільки вважає, що вони мають загальний характер і не визначають конкретних обов’язків по службі.

Крім того згідно обвинувального висновку ОСОБА_5, вчинив злочин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. Натомість це ствердження ґрунтується лише на показах потерпілого ОСОБА_3 і жодними іншими доказами не підтверджується, а сам підсудний повністю заперечую факт свого перебування у стані сп’яніння. Тож дане твердження ґрунтується на припущеннях та спирається на суперечливих і непослідовних показах, що дає суду підстави для сумніву в їх достовірності.

У відповідності зі ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, що відповідає вимогам ст. 62 Конституції України.

За таких умов, враховуючи, що всі можливості для збирання доказів даних обставин сторонами використані проте їх не здобуто, а судом не встановлено то суд керуючись конституційним положенням проте, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь підсудного, закріпленого ст. 62 Конституції України вважає, що достовірно встановити перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп’яніння під час вчинення злочину неможливо, тому воно підлягає виключенню з обвинувачення як не підтверджене дослідженими у суді доказами.

При визначенні ОСОБА_5 покарання суд визнає обставинами, що пом’якшують його відповідальність – щире каяття в скоєному, враховує клопотання потерпілих про пом’якшення покарання і поблажливість до підсудного, крім того приймає до уваги молодий вік підсудного й те, що характеризується він виключно позитивно.

Зазначені обставини, пом’якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, разом із даними про винну особу, яка до кримінальної відповідальності раніше не притягувалися, переконують суд про можливість застосування до підсудного положення ст. 69 КК України, призначивши йому більш м’який вид покарання ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 406 КК України, а передбачений ст. 60 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 327, 332, 349 КПК України, військовий місцевий суд,—

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 2 ст. 406 КК України і на підставі цього Закону, із застосуванням ст.ст. 69, 60 КК України призначити йому покарання у виді арешту на гауптвахті строком 3 (три) місяці.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді нагляду командування військової частини А-1402 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховувати з часу поміщення його на гауптвахту у Дніпропетровському гарнізоні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Харківського гарнізону на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

Головуючий по справі: САВЕНКО М.Є.