Справа № 2-а-809/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 липня 2010 року                           Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді                Трофимової Д.А.,

                при секретарі                        Конопльовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора АП роти ДПС № 4 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Моргун Юрія Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

              Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначає, що 03.04.2010 року одержав копію постанови, винесеної інспектором АП роти ДПС № 4 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенантом міліції Моргун Ю.В. від 08.03.2009 року серії АР № 063164 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення, передбачене п. 12.4 ПДР України у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

    Позивач в важає, що зазначена постанова є незаконною, неправомірною, такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

    В описовій     частині постанови зазначено, що 08.03.2009 року в 09 год. 57 хв. на 532 км. автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, в с. Банівка, керуючи автомобілем “Тойота” д.н. НОМЕР_1, він, позивач рухався зі швидкістю 106 км/год, і, перевищив швидкість руху в населеному пункті на 46 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Додатком до цієї постанови на аркуші А4 були прикріплені дві роздруковані чорно-білі фотокартки зображення задньої частини автомобіля. На одній видно державний знак автомобіля  Тойота, - НОМЕР_1, що належить позивачеві на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. У верхній частині цього зображення зазначена дата - 08.03.09, час 09:57:43, швидкість 106 км/год. На другій зображено задню частину автомобіля, державний номер якого не видно і напис 08.03.09, час 09:57:46, швидкість 111 км/ч.

    Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, відповідно до ст. 14-1 КУпАП.

    Оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону. Прилад “Візир”, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо. Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велась саме засобами, які працюють у автоматичному режимі.

    Відповідно до ст. 254 і ч. 6 ст. 258 КУпАП в цій ситуації мав би складатися протокол про адміністративне правопорушення, чого зроблено не було.

    За таких умов, фіксація порушень ПДР лише приладом типу “Візир” не відповідає вимогам закону.

    В оскаржуваній постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля позивача, неможливо, зазначена швидкість може насправді належати автомобілю, який рухався у кількох десятках метрів від його автомобіля.

    З доданої до постанови фотокартки, на якій видно номер автомобілю ОСОБА_1, не видно, де проводилась зйомка (автомагістраль, дорога для автомобілів, інша дорога, підтверджені дорожніми знаками). Друга додана фотокартка, на якій не видно номеру автомобіля, не може через це слугувати доказом правопорушення з його боку.

    У тексті постанови зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем під час ніби-то правопорушення. Проте, для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці де зафіксовано це порушення, автомобіль ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст. 14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону, тим паче, що на той час належним позивачеві автомобілем керувала інша особа.

    Постанова не відповідає формі, встановленій Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженій наказом МВС від 22.03.2001 року № 185, а саме: п.п. 2.10., 2.11., 2.12. (відсутні необхідні відомості про особу, яка вчинила правопорушення, не вказано дату відправлення копії постанови правопорушнику).

    Таким чином, оскаржувана постанова складена з порушенням вимог закону, не містить достатніх доказів наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.  

    У зв’язку з тим, що строк для звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, ОСОБА_1 просить суд його поновити.

  На підставі вищенаведеного, позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову АР № 063164 по справі про адміністративне правопорушення від 08.03.2009 року, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У судове засідання позивач не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання також не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску  зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що 08.03.2009р. інспектором АП роти ДПС № 4 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області – лейтенантом міліції Моргун Ю.В. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП за порушення п. 12.4  ПДР України. Копія постанови позивач не отримував. 01 квітня 2010 року позивач звернувся до начальника відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя із заявою про надання можливості ознайомитися з вищезазначеною постановою і отримати її копію. 03 квітня 2010 року позивач отримав копію постанови АР № 063164 по справі про адміністративне правопорушення від 08.03.2009 року (а.с. 14).

Адміністративний позов до суду позивач направив 09.04.2010р., що підтверджується штемпелем на поштовому конверті. Тому суд вважає встановлений законом строк позивачем пропущено з поважних причин. В зв’язку з чим, цей строк належить поновленню.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобілю «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13).

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” рекомендовано звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оскаржувана постанова винесена на підставі п. 6 ст. 258 КУпАП, згідно якої адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, як вказує відповідач у своїй заяві, - це прилад вимірювання швидкості «Візір», не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, відповідно до ст. 14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, без участі співробітника ДАІ, доказів чого відповідачем не надано.

Таким чином, якщо інспектором ДАІ за допомогою прибору «Візир» було зафіксовано порушення правил дорожнього руху, то результат зйомки використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами передбаченими чинним законодавством.

На думку суду, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

Також, в оскаржуваній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою вимірювача швидкості «Візир», хоча, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки із використання цих приладів.

Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників, які також не надані суду відповідачем.

Розміри похибок вимірювань в оскаржуваній постанові не зазначено, що у відповідності до вимог Закону України «Про стандартизацію та метрологію», перешкоджає використанню результатів вимірювань, а за таких умов наявність перевищення швидкості (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Згідно зі ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України. Це адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржена постанова не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства щодо їх обґрунтування  доказами. Тому оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 10, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, ст.ст. 14-1, 33, 283, 284, 287-289, 292 КУпАП, Постановою Кабінета Міністрів України N 1306 від 10.10.2001р. «Про Правила дорожнього руху», суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на подачу адміністративного позову для оскарження постанови АР № 063164 по справі про адміністративне правопорушення від 08.03.2009р., винесеної інспектором АП роти ДПС № 4 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Моргун Юрієм Вікторовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Скасувати постанову АР № 063164 по справі про адміністративне правопорушення від 08.03.2009 року, винесену інспектором АП роти ДПС № 4 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Моргун Юрієм Вікторовичем, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 (триста) грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, на ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя