Справа № 11- 453/2010 р.                                               Головуючий у І інстанції – Бабич О.І.

Категорія – ст. 191 ч. 2 КК України                                          Доповідач – Оседач М.М.

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            29 липня 2010 року                   колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого судді –   Щербакова О.С.

суддів –       Оседача М.М., Григор”євої В.Ф.

з участю прокурора – Хомазюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові  кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Талалаївського району Чернігівської області та засудженого ОСОБА_1 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2010 року, -

       В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком:

      ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, росіянин, громадянин України, одружений, з вищою освітою, працюючий менеджером по збуту в товаристві з обмеженою відповідальністю „Журавка” ( далі – ТОВ „ Журавка ” ), на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимий,  

- засуджений за ст. 191 ч. 2 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки.

     На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 54 822 грн. 22 коп. на користь ТОВ „Журавка” в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

    Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за таких обставин.

    5 травня 2008 року ТОВ „ Журавка ” уклало договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1

6 травня 2008 року, відповідно з наказом № 60-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу менеджера по збуту в цех переробки м’ясної продукції, в зв’язку з чим отримував під звіт м’ясні продукти, які реалізовував підприємцям в м. Пирятині, Гребінці, Лубнах та Миргороді. Отримані кошти за реалізовану продукцію здавав в касу підприємства.

Постійно маючи в користуванні гроші підприємства, частково використовував їх для своїх потреб. Після нагадування представника адміністрації підприємства про внесення коштів, він повертав їх в касу. В цей час в нього й виник умисел на часткове привласнення отриманих коштів з метою використання для своїх потреб. За період з травня 2008 року по 1 травня 2009 року він привласнив кошти ТОВ „ Журавка ” в сумі 54 822 грн. 22 коп., які використав на свої цілі, чим завдав підприємству шкоду на вказану суму.

    Не погоджуючись з даним вироком суду, помічник прокурора Талалаївського району Чернігівської області, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого просить вирок змінити, у зв’язку неправильним застосуванням судом норм кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства. При цьому вказує про необхідність зазначення у вступній частині вироку прізвища захисника, що приймав участь в справі – адвоката ОСОБА_2 та призначення засудженому додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов’язані з безпосереднім володінням чи розпорядженням чужим майном строком на 2 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Доводи апеляції зводяться до того, що суд при призначенні додаткового покарання в резолютивній частині вироку не зазначив конкретний характер посад, обіймати які ОСОБА_1 позбавлений права та звільняючи останнього від покарання з випробування не зазначив саме від якого - основного чи додаткового.

    В апеляції, засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку суду із направленням справи прокурору для організації проведення додаткового розслідування, у зв’язку із однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства. Вказує на незаконність свого засудження, посилаючись на те, що він не є службовою особою, як того вимагає дана норма закону. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги його твердження про те, що частину отриманих коштів від реалізованої ним продукції були витрачені ним на ремонт належного  йому автомобіля, яким він здійснював доставку продукції, а такі його дії погоджувались з керівництвом ТОВ. Крім того, звертає увагу на те, що суд, в порушення вимог ст. 333 КПК України у вступній частині вироку не зазначив прізвище його захисника, який приймав участь в справі.

Заслухавши  доповідача, думку прокурора, який висловився на підтримання поданої державним обвинувачем апеляції і заперечував щодо поданої апеляції засудженим, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання зобов'язані вжити всіх, передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.  

Вказані вимоги закону органами досудового слідства належним чином виконані не були, проте, при розгляді справи щодо ОСОБА_1, суд на порушення органами досудового слідства вказаних вимог кримінально-процесуального закону уваги не звернув, постановивши обвинувальний вирок.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою ТОВ „ Журавка ” та матеріально – відповідальною особою за забезпечення і зберігання довірених йому товарно – матеріальних цінностей, зловживаючи своїм службовим становищем, в період з травня 2008 по 1 травня 2009 року привласнив та розтратив кошти ТОВ на загальну суму 54 822, 22 грн.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що починаючи з початкової стадії досудового слідства, ОСОБА_1 достовірно вказував на обставини привласнення ним грошових коштів, які були отримані ним від підприємців за реалізовану  м’ясну продукцію ТОВ „ Журавка ”, при цьому вказував конкретно від кого, коли, на яку суму та по яким накладним він отримав грошові кошти, які в подальшому ним були привласнені, добровільно видавши такі накладні, які зберігав у себе.

Таким чином, маючи достатньо можливостей пред’явити ОСОБА_1 більш конкретне обвинувачення в привласненні грошових коштів, органи досудового слідства обмежились лише констатацією факту заволодіння такими коштами на загальну суму за певний період – з травня 2008 по травень 2009 року, не зазначивши при цьому об’єктивних даних конкретного заволодіння коштами, які вони мали в своєму розпорядженні.

Пред’являючи обвинувачення ОСОБА_1, органом досудового слідства вказано і про те, що заволодіння чужим майном було здійснено ним шляхом зловживання службовим становищем. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь – які відомості про те,  в силу яких організаційно – розпорядчих чи адміністративно – господарських обов’язків, або за яким спеціальними повноваженнями діяв ОСОБА_1, реалізовуючи отриману ним під звіт готову продукцію та отримуючи від замовників грошові кошти. Наявний в матеріалах справи договір про повну матеріальну відповідальність не може свідчити належним чином про повноваження останнього як службової особи.

Більш того, пред’являючи обвинувачення, органи досудового слідства, а суд в своєму вироку не зазначили, яку ж конкретну форма вчинення злочину, передбачену ст.. 191 КК України слід інкримінувати ОСОБА_1

Крім того, на думку колегії суддів, під час досудового слідства не було дано належної юридичної оцінки твердженням ОСОБА_1 про те, що частину отриманих грошових коштів від реалізованої продукції ТОВ ним витрачались на ремонт автомобіля, яким здійснювалась доставка продукції до замовників і такі його дії узгоджувались з керівництвом товариства, про що він обгрунтовано зазначає в своїй апеляції.

При розгляді справи по суті, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені недоліки по справі, які були допущені в ході досудового слідства та постановив передчасне та необґрунтоване рішення, а тому воно підлягає скасуванню, як незаконне.  

          Відповідно до вимог ст. 281 ч. 1 КПК України, справа повертається на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Перелічені недоліки в справі є суттєвими і такими, що не можуть бути усунені в ході судового розгляду по причині необхідності пред’явлення обвинувачуваному більш конкретного обвинувачення та можливого проведення ряду інших слідчих дій, в яких виникне потреба, в зв’язку з чим кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства. В ході додаткового розслідування належить усунути вказані недоліки по справі та у відповідності до здобутих доказів прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.

             Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

                              У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити, а апеляцію помічника прокурора Талалаївського району Чернігівської області залишити без задоволення.

Вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 – скасувати, а справу направити прокурору Варвинського району Чернігівської області для організації проведення додаткового розслідування.

  СУДДІ:

М.М. Оседач О.С. Щербаков В.Ф. Григор”єва