Справа № 5828

Категорія 51

Головуючий у 1 інстанції Перекупка І.Г.

Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня  2009 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В. суддів Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.

при секретарі Косюга Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 7 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення середнього заробітку і моральної шкоди за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Димитровського міського суду Донецької області від 7 травня 2009 року в частині стягнення на користь позивача 6853 грн. 70 коп. через порушення норм матеріального і процесуального права, в іншій частині рішення залишити без змін.

Позивач звільнений за власним бажанням 17 вересня 2008 року, в день звільнення не працював. Позивач був повідомлений про нараховані суми і не заперечував цього в с удовому засіданні.

Позивач  не  звертався  до   підприємства  про   виплату     розрахункової  суми.

20 жовтня 2008 року позивач звернувся на підприємство із заявою про незгоду з нарахованою сумою 6470 грн. і просив її перерахувати і виплатити перераховану суму.

Тому висновок суду про те, що підприємство могло розрахуватися з позивачем до

21 жовтня 2008 року, необгрунтований і незаконний.

Підприємство провело розрахунок суми, повідомило позивача що до виплати належить 5218 грн. 7 коп. у триденний строк з дня отримання його заяви (22 жовтня 2008 року).

Суд безпідставно не взяв до уваги заяву позивача від 20 жовтня 2008 року як первинне з дня звільнення звернення позивача; і у позовній заяві і в судовому засіданні позивач підтвердив, що раніше 20 жовтня 2008 року не звертався із вказаними вимогами. Тому відсутня вина підприємства у порушення строку виплати позивачу розрахунку.

Суд неправильно визначив середньоденний заробіток позивача.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Димитрова» не є юридичною особою (а.с.57-59).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не з'явився в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, апеляційну скаргу не визнав.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 7 травня 2009 року частково задоволений позов і з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» відокремленого підрозділу шахта «ім. Димитрова» на користь позивача стягнутий середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 21 жовтня 2008 року по 18 грудня 2008 року) в сумі 6853 грн. 70 коп.; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено. З відповідача на користь держави стягнуті судові витрати: 51 грн. - судовий збір, 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.47-51).

Цим рішенням встановлено, що з 19 січня 2006 року позивач був прийнятий на роботу у відокремлений підрозділ «Шахта ім. Димитрова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» і працював на підземних роботах.

Наказом від 17 вересня 2008 року №121к позивач звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України.

За період з червня 2008 року по день звільнення відповідач нарахував позивачу 6470 грн., із яких до виплати позивачу належало 5218 грн. 7 коп.

18 грудня 2008 року відповідач зарахував на розрахунковий рахунок позивача 4722 грн. 72 коп. - заробіток за вересень 2008 року.

Суд прийшов до висновку, що відповідач провів з позивачем остаточний розрахунок лише 18 грудня 2008 року.

Суд не взяв до уваги заперечення відповідача про те, що в період звірки з 10 по 16 жовтня 2008 року позивач був повідомлений про нарахування йому 6470 грн., із яких до виплати позивачу належало 5218 грн. 7 коп., оскільки ця сума не була перерахована позивачу. 20 жовтня 2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахування належної йому суми (6470 грн.), оскільки він не згоден з її розміром, і виплату йому належної суми. Тому суд прийшов до висновку, що відповідач міг провести з позивачем розрахунок 21 жовтня 2008 року, але не зробив цього.

Суд прийшов до висновку, що відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні в порядку ст..П7 КЗпП України, оскільки відповідач не провів з позивачем у день звільнення остаточного розрахунку.

Середньоденний заробіток суд визначив виходячи із заробітної плати позивача за два місяці до звільнення: липень 2008 року - 3577 грн. 73 коп. за 23 робочих дні, серпень 2008 року — 885 грн. 18 коп. за 5 робочих днів; середньоденний заробіток складає: (3577 грн. 73 коп. + 885 грн. 18 коп.) : (23 робочих дні липня 2008 року + 5 робочих днів серпня 2008 року) = 159 грн. 39 коп.

Тому суд прийшов до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає : середньоденний заробіток 159 грн. 39 коп. х 43 робочих дні (23 робочих дні за липень 2008 року + 20 робочих днів за серпень 2008 року) = 6853 грн. 70 коп.

Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки шахта ім. Димитрова є структурним підрозділом відповідача, який є дотаційним підприємством: кошти на підтримання вугільної галузі, у тому числі і на виплату заробітної плати, надаються державою; крім того, після звільнення від відповідача 17 вересня 2008 року позивач 22 вересня 2008 року працевлаштувався на шахту 1-3 Новогродівську, тобто працював, заробляв гроші і виникла ситуація не вимагала від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В порядку вимог СТ.88 ЦПК України суд визначив судові витрати (а.с.47-51).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру суми, стягнутої на користь позивача, і судового збору.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права (п.4 ч.1). Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосований закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст.309 ЦПК України).

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення середнього заробітку і моральної шкоди за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.2-3).

Задовольняючи позов в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач розрахунок з позивачем провів 18 грудня 2008 року і тому повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційний суд вважає, що цей висновок суду відповідає вимогам норм матеріального права і підтверджується дослідженими судом доказами.

Матеріали справи підтверджують, що позивач звільнений з роботи 17 вересня 2008 року (а.с.7); в день звільнення позивач не працював, що підтверджується його поясненнями і позовною заявою (а.с.2-3); при звільненні відповідач був зобов'язаний виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі; з вимогою про виплату розрахункової суми позивач звернувся до відповідача 20 жовтня 2008 року (а.с.8); сума заборгованості по заробітній платі, визнана відповідачем, виплачена позивачу 18 грудня 2008 року (а.с.25).

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч.1). В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2).

Згідно вимогам ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Враховуючи викладене в сукупності, правильним є висновок суду про наявність права позивача на отримання від відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 21 жовтня по 17 грудня 2008 року включно, оскільки відповідач був зобов'язаний не пізніше 21 жовтня 2008 року (наступний день після звернення позивача за отриманням належної йому від відповідача суми) виплатити позивачу визнану відповідачем суму, але відповідач не зробив цього і не надав будь-яких доказів у підтвердження відсутності його вини у затримці виплати вказаної суми.

В рішенні суд першої інстанції навів розрахунок середньоденної заробітної плати для визначення суми середньої заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні. Цей розрахунок відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 і розмір середньоденної заробітної плати складає 159 грн. 39 коп. (а.с.6). Тому довід апеляційної скарги в цій частині не заслуговує на увагу.

Але суд першої інстанції неправильно визначив кількість днів, за які підлягає нарахування середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, оскільки врахував кількість робочих днів за липень і серпень 2008 року, а необхідно було визначити кількість робочих днів за період затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 22 жовтня по 17 грудня 2008 року включно. Тому апеляційний суд прийшов до висновку про зміну рішення суду в цій частині, виходячи з наступного.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача надав довідки і пояснив, що за період з 22 жовтня по 17 грудня 2008 року включно, за умови, що позивач працював би у відповідача, кількість відпрацьованих позивачем днів склала би 40 робочих днів: 8 днів у жовтні, 20 днів у листопаді та 12 днів у грудні 2008 року.

Тому сума середнього заробітку за вказаний період затримки розрахунку при звільненні складає: 159 грн. 39 коп. х 40 днів = 6375 грн. 60 коп. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні.

У відповідності до вимог ст..88 ЦПК України підлягає зміні рішення суду першої інстанції також в частині стягнення з відповідача судового збору на користь держави, оскільки 1% від стягнутої суми 6375 грн. 60 коп. складає 63 грн. 76 коп. Тому саме ця сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Сторони не оспорюють, що шахта ім. Димитрова є структурним підрозділом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (а.с.9, 12, 37). Саме представник юридичної особи Державного підприємства «Красноармійськвугілля» приймав участь у розгляді справи (а.с.12). За таких обстави заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що відокремлений підрозділ шахта ім. Димитрова не є юридичною особою і правильним найменуванням відповідача, до якого пред'явлений позов і з якого на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, є Державне підприємство «Красноармійськвугілля». Тому із рішення Димитровського міського суду Донецької області від 7 травня 2009 року належить виключити слова «відокремлений підрозділ шахта «ім. Димитрова» у відповідних відмінках.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залишити без змін, оскільки в цій частині рішення суду відповідає вимогам норм законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» частково задовольнити.

Виключити із вступної, мотивувальної і резолютивної частин рішення Димитровського міського суду Донецької області від 7 травня 2009 року слова «відокремлений підрозділ шахта «ім. Димитрова» у відповідних відмінках.

Змінити рішення Димитровського міського суду Донецької області від 7 травня 2009 року в частині розміру суми, стягнутої на користь ОСОБА_1, і судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6375 грн. 60 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 63 грн. 76 коп. на розрахунковий рахунок 31414537600004, код 22090100, отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька, ОКПО 24164870, МФО 834016, банк УДК в Донецькій області.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 7 травня 2009 року в іншій частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.