УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня  2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                             головуючого, судді  Берзіньш В.С.

                                                                  суддів:  Шестакової Н.В.

                                                                                Куртлушаєва І.Д.

                                                        при секретарі    Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року,

                                                               В С Т А Н О В И Л А:

             Рішенням Залізничного районного суду АРК від 12 серпня 2009 року  задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк», постановлено:  стягнути солідарно з  ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ВАТ «Ерсте Банк»  заборгованість за кредитним договором  у сумі 16248грн., а також з кожного з відповідачів судові витрати (а.с.48). Рішення суду набрало законної сили.

             У грудні 2009 року  державний виконавець Залізничного ВДВС  СМУЮ звернувся до суду з поданням  щодо оголошення розшуку ОСОБА_3, посилаючись на те, що  ОСОБА_3 не проживає за адресою, за якою він зареєстрований.

                Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року за поданням  державного виконавця Залізничного ВДВС  СМУЮ оголошено розшук ОСОБА_3.

                В апеляційній скарзі ОСОБА_3  ставить питання про скасування ухвали суду про його розшук, зазначивши, що  він не знав про існування виконавчого листа; він є тільки поручителем  боржника за кредитним договором  і не мав причин  ухилятися від виконання судового рішення; фактично ОСОБА_3  проживає за місцем реєстрації, однак тимчасово вибув  за межи АРК у зв’язку із  роботою в іншому регіоні.

               У запереченнях на апеляційну скаргу  позивач  пояснив, що  розшук ОСОБА_3 було оголошено з додержанням встановленого порядку; ОСОБА_3 є солідарним боржником  за кредитними зобов’язаннями; він знав про існування судового рішення.

               Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів  вважає, що апеляційна  скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

               За матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований  за адресою: АДРЕСА_1; ці дані були підтверджені  адресно-довідковим сектором  ВГІРФО (а.с.72). Актом державного виконавця від 01 серпня 2009 року  встановлено, що за зазначеною адресою  ОСОБА_3 не виявлено (а.с.73).  08 грудня 2009 року державний виконавець звернувся із зазначеним поданням (а.с.71). Питання щодо оголошення розшуку  розглянуто у судовому засіданні (а.с.79).

               Колегія суддів звертає увагу на те, що  розділ У1 ЦПК України щодо  вирішення процесуальних питань, пов’язаних  з виконанням  судових рішень у цивільних справах,  не містить  норми, яка б  виключала застосування загальних правил  повідомлення зацікавлених осіб  про час і місце судового засідання, у якому буде вирішуватися питання щодо розшуку боржника.

                                                                             -  2  -

                Приймаючи до уваги те, що  суд першої інстанції розглянув зазначене питання  у судовому засіданні,  необхідно було застосувати  заходи щодо  направлення за  місцем реєстрації  ОСОБА_3 повідомлення про час і місце судового засідання відповідно до ст.ст.74,76 ЦПК України, що є  гарантією реалізації процесуальних прав  боржника на можливу участь  у судовому засіданні, яке безпосередньо стосується  примусового виконання  судового рішення.  

                Крім того, ст.375 ЦПК України  зобов’язує суд  оголосити розшук боржника  за місцем виконання рішення або за  останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника, місцем знаходження  їхнього майна , або за місцем  проживання (перебування) стягувача. При цьому суд  має право  витребувати  від державного  виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Тобто це питання вирішується  при наявності, зокрема,  безперечних даних  про відсутність  боржника за місцем реєстрації і неможливість іншим способом встановити  місце проживання (перебування) боржника.

                Між тим,  задовольняючи подання державного виконавця,  суд першої інстанції не звернув уваги на те, що  своє подання  від 08 грудня 2009 року про необхідність оголошення розшуку ОСОБА_3  державний виконавець  обґрунтував актом  про відсутність ОСОБА_3  за місцем реєстрації  від 01 серпня 2009 року, що  не може розглядатися  як  достатні  дані  для  встановлення обставини щодо  дійсної відсутності  боржника  за місцем реєстрації  на день  звернення  державного виконавця із зазначеним поданням.

                На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що  судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання щодо оголошення розшуку  боржника.

                Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши  скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу  і передає питання на  новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній  порушив порядок, встановлений для його вирішення.

                Керуючись ст.ст.303,307,312 ЦПК України, колегія суддів  

УХВАЛИЛА:

                Апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити частково.

  Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року  скасувати. Передати питання  на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не  підлягає.

 Судді:  

         Берзіньш В.С.              Шестакова Н.В.                 Куртлушаєв І.Д.