ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-2095/10/1970
"05" липня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Микитчак В.В., довіреність №2262 від 21.04.2010 року;
від відповідача: не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовною заявою: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області;
до: фізичної особи –підприємця ОСОБА_2;
про: стягнення податкового боргу в сумі 998,70грн. –
ВСТАНОВИВ:
Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 998,70грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити, оскільки за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 998,70грн., яка в добровільному порядку останнім неоплачена.
Належним чином повідомлений відповідач про дату, час та місце судового розгляду повторно в судове засідання не з’явився, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0276761(а. с. 18), про причину неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст.1-2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування», Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція належить до системи органів державної податкової служби, на які покладено обов’язки щодо здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідач –ОСОБА_2 –зареєстрований як фізична особа –підприємець Бучацькою районною державною адміністрацією 09.10.2008 року, ід. н. НОМЕР_1, перебуває на обліку як платник податків у Бучацькій МДПІ від 10.10.2008 року за НОМЕР_2.
Відповідно до вимог Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Судом встановлено, що згідно з заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, поданої до Бучацької МДПІ, ОСОБА_2 обрано спрощену систему оподаткування на 2010 рік, відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 03.07.1998року №727/98 з подальшими змінами та доповненнями. Як слідує із зазначеної заяви, відповідачем обрано вид діяльності –«інші спеціалізовані роботи», «інші роботи завершеного будівництва».
Відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, поданої відповідачем 14.12.2009 року та квитанції №227 про сплату єдиного податку фізичних осіб підприємців, Бучацькою МДПІ видано свідоцтво платника єдиного податку від 21.12.2009 року, про що свідчить корінець свідоцтва серії 3 №329233.
Згідно з рішенням №92 від 15.12.2006 року «Про встановлення ставок єдиного податку для фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності в Бучацькому районі», прийнятого Бучацькою районною радою, ставка єдиного податку на обраний підприємцем вид діяльності («інші спеціалізовані роботи», «інші роботи завершеного будівництва») встановлена в розмірі 200грн. на місяць.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок сплачувати щомісячно по 200 грн. єдиного податку.
Відповідно до ч.6 п.2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998року №727/98 суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця до 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного казначейства України.
Як свідчать матеріали справи, а саме: зворотній бік облікової картки від 03.07.2010р., відповідач з 21.12.2009р. по 21.06.2010р. не сплачував встановлений єдиний податок за ставкою 200 грн. в місяць, чим порушив п. 2 ч. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998року №727/98 з наступними змінами та доповненнями. Таким чином, борг відповідача зі сплати єдиного податку становить 998,70грн.
Станом на дату розгляду справи судом, податковий борг відповідачем в добровільному порядку не сплачено, а тому підлягає до стягнення в примусовому порядку.
Згідно з п.п. 5.4.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі –Закон 2181) узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені Законом, визначається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп. 2.1.4. п. 2.1, пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.
Відповідно до пп. 3.1.1, п.3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись: п.п. 3.1, 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (с. Бариш, Бучацький район, Тернопільська область, код НОМЕР_1) 998(дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 70 коп. податкового боргу. Стягнені кошти підлягають перерахуванню на р/р №34210379700079, місцевий бюджет с. Бариш, код одержувача 23588195, банк –ГУДК в Тернопільській області МФО 838012.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.