Справа № 2-4459/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 28 липня 2010 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Казначеєв Е.Г., при секретарі Бараненко Л.Є., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до Міністерства вугільної промисловості України про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Міністра вугільної промисловості України № 209/к/к від 8 липня 2010 р. позивача звільнено з посади директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» на підставі ст. 36 п.8 КЗпП в зв’язку з порушенням контракту. Зазначений наказ позивач вважає незаконним, оскільки звільнення з роботи відбулось у період його тимчасової непрацездатності, а умови контракту він не порушував. З наведених підстав позивач просить суд скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс». Крім того, позивач просить суд стягнути з Міністерства вугільної промисловості України на його користь 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
В судовому засіданні позивач підтвердив позовні вимоги, суду пояснив, що на підприємствах вугільної промисловості він працює більш ніж 30років. З 20 жовтня 2006 року він працював виконуючим обов’язки директора ДВАТ«Стахановпромтранс». 26 січня 2007 р. уклав з Міністерством вугільної промисловості України контракт, згідно якому його призначено директором – головою правління ДВАТ«Стахановпромтранс»= який згодом був подовжений. Зазначена посада, до категорії державних службовців не віднесена. З 2005року підприємство перебувало у стадії банкрутства. Працюючи керівником підприємства, він доклав максимум зусиль для покращення фінансового стану підприємства, закриття процедури банкротства та виведення підприємства із кризи. За підсумками роботи у 2007 р. збільшились доходи підприємства та обсяг перевезення вантажів, працівникам сплачена заборгованість по заробітній платі, задоволені вимоги усіх кредиторів. ДВАТ«Стахановпромтранс» було нагороджено дипломом переможця національного бізнес-рейтингу з присвоєнням звання Лідер галузі. Ведеться робота по стягненню заборгованості з контрагентів, подані позови до судів, більшість яких розглянуто на користь ДВАТ«Стахановпромтранс». Протягом 2008 р. підприємство також успішно працювало, але в цьому ж році його було незаконно звільнено. Призначений новий директор який за період своєї роботи погіршив фінансовий стан підприємства. Після поновлення його на роботі на
підставі рішення суду ним здійснювались зусилля по виведенню підприємства із кризи, почала зменшуватись заборгованість по заробітній платі працівникам, а з жовтня 2009 року заробітна платня почала стабільно виплачуватись. В червні 2010р. КРВ Міністерства вугільної промисловості України на підприємстві проведена ревізія фінансово-господарської діяльності. За результатами ревізії було складено акт, у якому його звинувачено у порушеннях, які він не допускав. Акт ревізії він підписав з запереченнями, подавши заперечення на нього. Ці заперечення до цього часу не розглянуто, висновку не надано. При проведенні вказаної перевірки у нього погіршився стан здоров’я в зв’язку з чим з 11 червня 2010 року перебував на лікуванні. Але в зв’язку з тим, що виконуючим обов’язки директора призначили не компетентну людину він вимушений був 7 липня 2010 закрити листок тимчасової непрацездатності, але 8 липня 2010 року стан його здоров’я погіршився в зв’язку з чим в цей день його госпіталізували до лікарні, де він лікується на стаціонарі до теперішнього часу. 9 липня 2010 йому стало відомо, що наказом Міністра вугільної промисловості України його звільненими з посади директора – голови правління ДВАТ«Стахановпромтранс». Але до цього часу із наказом про звільнення його не ознайомлено. Наказ про звільнення він вважає незаконним, оскільки порушення фінансово-господарської діяльності, зазначені у акті ревізії, не допускав, вимоги контракту не порушував, а звільнено його в період тимчасової непрацездатності. Незаконне звільнення, яке принесло йому багато моральних переживань та хвилювань, в зв’язку з чим значно погіршився стан його здоров’я чим йому завдано значну моральну шкоду. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердила вимоги позивача та їх обґрунтування.
Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що звільнення позивача відбулось законно, оскільки позивачем порушені умови контракту, які були встановлені при перевірці фінансово-господарської діяльності ДВАТ «Стахановпромтранс», при звільненні позивача не було допущене порушення КЗпП України, оскільки його було звільнено в період коли він був працездатним 8 липня 2010року, надані позивачем медичні документи про те, що з 8 липня 2010року, він був непрацездатним і знаходився на лікуванні не є документами, що засвідчують тимчасову непрацездатність. На підставі викладеного просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс», будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання без поважних причини не з’явився, але у відповідності зі ст. 169 ч.2 ЦПК суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 26 січня 2007 р. Міністерство вугільної промисловості України уклало з позивачем ОСОБА_1 контракт про призначення його на посаду директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс». На підставі зазначеного контракту наказом Міністерства вугільної промисловості України ОСОБА_1 призначено на посаду директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» (а.с. 8-15). Зазначена посада позивача до категорії державних службовців не віднесена.
Згідно з додатковою угодою до умов вищезазначеного контракту укладеною між ОСОБА_1 та Міністерством вугільної промисловості України в особі Міністра Полтавця В.І. за взаємною згодою дія зазначеного контракту подовжена на 1 рік з 26 січня 2010року по 26 січня 2011року.
Наказом Міністра вугільної промисловості України № 209/к/к від 8 липня 2010 р. позивача звільнено з вказаної посаді на підставі ст. 36 п.8 КЗпП, контракт з ним розірвано на підставі підпункту «б» пункту 6.3 цього ж контракту. (а.с. 21)
Наказ про звільнення позивача з посади суд вважає незаконним з наступних підстав.
Як вказано у наказі від 8 липня 2010 р., позивача звільнено з посади на підставі ст. 36 п.8 КЗпП, якою передбачено, що трудовий договір може бути припинено з підстав, передбачених контрактом.
Згідно п.6.2 контракту, укладеного з позивачем, цей контракт припиняється з ініціативи Вищого органу товариства до закінчення строку його дії у випадках, передбачених п. 6.3 цього контракту.
У наказі № 209/к/к від 8 липня 2010 р. зазначено, що контракт, укладений з ОСОБА_1 від 26.01.2007року та подовжений в установленому порядку із змінами та доповненнями до нього розірвано на підставі підпункту «б», пункту 6.3 цього ж контракту. (а.с. 60)
Згідно підпункту «б» пункту 6.3 контракту керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи Вищого органу товариства до закінчення строку його дії у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, що призвело до негативних наслідків для ДВАТ.
Як свідчить текст наказу № 209/к/к від 8 липня 2010 р., позивача звільнено з посади за порушення фінансово-господарської діяльності, які встановлено під час проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ДВАТ «Стахановпромтранс» за період з 1 січня 2009року по 3 квітня 2010року. (а.с. 21)
В судовому засіданні позивач пояснив, що висновки зазначеної ревізії не відповідають дійсності, в зв’язку з чим 16 червня 2010 р. він подав до КРУ Міністерства вугільної промисловості України заперечення на акт (а.с.91-99), але до цього часу вони не розглянуті, рішення по них не прийнято.
Дослідженням в судовому засіданні зазначеного акту ревізії (а.с. 39-59) встановлено, що він не відповідає вимогам Інструкції про організацію та проведення контрольних заходів щодо фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України та щодо яких Міністерство здійснює корпоративне управління, затвердженої наказом Міністерства вугільної промисловості від 8 червня 2007 р. № 200. (а.с. 68-88).
Згідно з п. 8 п.п. 8.9, 8.10, 8.11 Зазначеної Інструкції за наявності заперечень або зауважень щодо акта проведення контрольного заходу, керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують акт із застереженнями про це перед своїми підписами і не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня його вручення подають зауваження письмово керівнику підрозділу внутрішнього фінансового контролю, який проводив контрольний захід. Після підписання акта проведення контрольного заходу із зауваженнями ревізійна комісія за потребою невідкладно бере додаткові пояснення від посадових осіб, причетних до виявлених контрольним заходом порушень чи зловживань. Правильність, обґрунтованість, фактів, викладених у запереченнях або зауваженнях, поданих до підписаного акта, ревізійна комісія повинна ретельно перевірити і в строк не пізніше 15 робочих днів з дня отримання заперечень дати письмовий висновок, який затверджується начальником Контрольно-ревізійного управління Мінвуглепрому.
В судовому засіданні встановлено, що акт перевірки фінансово-господарської діяльності ДВАТ «Стахановпромтранс» позивачем, як керівником підконтрольного об’єкта, підписано з запереченнями (а.с. 88). 16 червня 2010року позивач подав до контролюючого органу заперечення (а.с. 91-99), які у порушення вимог п. 8.11 вказаної Інструкції ретельно не перевірені, письмовий висновок щодо заперечень у встановлений термін не надано.
Крім того в судовому засіданні встановлено, що в Донецькому окружному адміністративному суді розглядається справа про правомірність дій КРУ Міністерства вугільної промисловості України щодо проведення перевірки ДВАТ «Стахановпромтранс», за наслідками якої було складено вищезазначений акт ревізії (а.с.102-103).
Викладене свідчить про те, що висновок про численні порушення позивачем фінансово-господарської діяльності, встановлені під час проведення ревізії, а відповідно й про порушення ним законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, що призвело до негативних наслідків для ДВАТ «Стахановпромтранс», що стало причиною звільнення позивача, є передчасним, ґрунтується на припущеннях, заперечення позивача проти цих порушень ретельно не перевірено, висновку на них не надано.
Крім того, у відповідності зі ст. 40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не допускається.
В судовому засіданні встановлено, що у день видання наказу про звільнення позивача - 8 липня 2010 р. у нього настала тимчасова непрацездатність, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні довідки Донецької міської лікарні №1 м. Донецька (а.с. 25) та епікризом з історії хвороби (а.с 128-129 ), відповідно до яких позивач з 8 липня 2010р. і до теперішнього часу перебуває на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. з відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що довідка лікаря від 9 липня 2010 року та епікриз з історії хвороби позивача про те, що з 8 липня 2010року позивач перебуває на стаціонарному лікуванні не є документами які підтверджують тимчасову непрацездатність, а єдиним документом який би посвідчував тимчасову непрацездатність є листок непрацездатності, суд не може, тому що позивач з 8 липня 2010року і до теперішнього часу перебуває на стаціонарному лікуванні і немає можливості отримати листок непрацездатності оскільки у відповідності з п.2.5, п. 2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001року №455, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі, у разі лікування в стаціонарі листок непрацездатності видається лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення за весь період стаціонарного лікування, крім того у суду не має підстав ставити під сумнів перебування позивача на стаціонарному лікуванні, оскільки ця обставина підтверджується належними медичними документами.
З наведених вище підстав суд вважає, що наказ Міністра вугільної промисловості України № 209/к/к від 8 липня 2010 р. «Про звільнення ОСОБА_1» є незаконним та підлягаю скасуванню, а позивач у відповідності зі ст. 235 КЗпП - поновленню на посаді директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс»
Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, судом враховується наступне.
У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні на підставі наведених вище доказів встановлено, що позивача незаконно звільнено з посади директора - голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс», що призвело до моральних та фізичних страждань з приводу незаконного звільнення, погіршення здоров’я та життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП,
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу незаконного звільнення, характер дій відповідача, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши його вимоги у цій частині.
Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, характеру дій відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36 п.8, 40, 235, 237-1 КЗпП, ст. 213-215, 367 ЦПК, суд
В и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Наказ Міністра вугільної промисловості України № 209/к/к від 8 липня 2010 р. «Про звільнення ОСОБА_1» скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс».
Стягнути з Міністерства вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 15 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» підлягає негайному виконанню.
Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Е.Г.Казначеєв