Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Ігнатюк Б.Ю.
суддів – Готра Т.Ю., Мацунича М.В.
при секретарі – Коновчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» на рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» про зміну формулювання причин звільнення, зобов’язання нарахувати та оплатити вихідну допомогу, зобов’язання донарахування заробітної плати та її виплати, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Виноградівського районного суду від 24 березня 2010 року вказаний позов задоволено частково: зобов’язано КП «Виноградівське РБТІ» змінити формулювання причини звільнення позивачки з роботи в наказі від 06.102009 р. за №99 словами «звільнити за власним бажанням в зв’язку з порушенням умов колективного та трудового договорів» згідно до ст.38 ч.3 КЗпП України та внести відповідні записи до трудової її книжки; зобов’язано відповідача нарахувати та оплатити позивачці вихідну допомогу, виходячи з середнього заробітку головного бухгалтера відповідно до Галузевої угоди на 2007-2009 роки в розмірі 3 337 грн.88 коп.; зобов’язано відповідача нарахувати позивачці заробітну плату головного бухгалтера згідно колективного договору та Галузевої угоди за період з 17.10.2008 р. по 23.08.2009 р. в сумі 3 819 грн. 84 коп., за жовтень – грудень 2008 р і за січень-вересень 2009 р. 10 844 грн., а всього 14 663 грн. 84 коп.; стягнуто з відповідача в користь позивачки середній заробіток за весь час затримки в проведенні остаточного розрахунку з дня звільнення – 07.10.2009 р.- подень фактичного розрахунку в сумі 14 770 грн. та 5 тис. грн. моральної шкоди, а також судові витрати по справі.
З цим рішенням відповідач не погодився порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.
Позивачка та її представник вважали, що підстав для задоволення скарги немає.
Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позов у зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки в частині зміни формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги, недоплаченої суми заробітної плати, порушення строків виплати остаточного розрахунку та спричинення моральної шкоди є доведеними.
Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження відсутності порушень з сторони відповідача по відношенню до позивачки умов колективного та трудового договору, а лише при доведеності такого можливе покладення обов’язку по виплаті тримісячної вихідної допомоги, що передбачено ст.44 КЗпП України; неправильно зобов’язано апелянта провести перерахунок заробітної плати позивачки відповідно до Галузевої угоди, оскільки остання має лише рекомендаційний характер; вимоги про стягнення конкретної суми за затримку остаточного розрахунку не були заявлені; не доказано є спричинення позивачці моральної шкоди.
Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору /статті 38,39/ працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Галузева угода від 15.06.2007 р., яка укладена між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 роки» є складовою частиною законодавства про працю України: відповідно до а.2 Загальних положень цієї Угоди, сторони визнали цю Угоду як чинний правовий акт, на підставі якого здійснюються регулювання трудових відносин та соціально-економічних питань в житлово-комунальному господарстві. Тому виконання умов Угоди є обов’язковим, а порушення її умов є підставою для констатації порушення законодавства про працю, що тягне за собою відповідні наслідки, зокрема застосування вимог ст.44 КЗпП України.
На підставі зазначеного не можна прийняти до уваги і таке обгрунтування апеляційної скарги як відсутність погодження засновника КП «Виноградівське РБТІ» Виноградівської районної ради про зміну штатного розкладу в частині зміни оплати праці найманих працівників. Більш цього, питання штатного розпису здійснюється відповідачем згідно п.6.3 його Статуту, який повинен бути поданий лише на затвердження голові районної ради.
На а.с.168 є доповнення до позовної заяви, в якому ставилось питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки проведення повного розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку. На думку колегії суддів, це є конкретні вимоги позивачки, які належним чином були заявлені в судовому засіданні.
Стягнення моральної шкоди судом мотивовано порушенням ч.1 ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП Країни. Але зазначені норми відносяться одна до одної як загальна і спеціальна, а при наявності спеціальної норми права застосовується саме спеціальна норма. Тому посилання в рішенні суду першої інстанції на ст.1167 ЦК України слід виключити.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вимога про стягнення моральної шкоди позивачкою мотивована порушенням її прав на оплату праці, погіршення її стану здоров’я, нормального життєвого ритму, додатковими зусиллями для організації свого життя. Однак нею у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не доведено, що саме неналежне формулювання причини її звільнення, невиплата їй належного розміру зарплати та невиплата їй остаточного розрахунку призвели до погіршення її стану здоров’я, на що посилається суд першої інстанції. Тому у цій частині позовних вимог суд вважає доводи апеляційної скарги обгрунтовані і тому в зазначеній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд вважав встановленими.
Керуючись ст.ст.307,309,314 ЦПК України, судова колегія
Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» задовольни частково.
Рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2010 року по даній справі в частині стягнення з КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» в користь ОСОБА_1 5 тис. грн. моральної шкоди скасувати і у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
У решті зазначене рішення Виноградівського районного суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :