справа № 22-9235/2010 головуючий у 1-й інстанції: Лопатюк Н.Г.
доповідач: Олійник А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді: Олійник А.С.
суддів: Лапчевської О.Ф., Слюсар Т.А.,
при секретарі : Пересунько Я.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання провести перерахунок пенсії
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва
на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію та щомісячну додаткову пенсії, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак їх розміри не відповідають встановленому ним.
16 листопада 2009 року він звернувся до відповідача з проханням про проведення перерахунку пенсії, але останній відмовив йому. Посилаючись на викладені обставини позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок пенсії; зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії та виплачувати пенсію в розмірі 4584 грн. та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров’ю у розмірі 429 грн. 75 коп.; стягнути з 1 січня 2006 року з відповідача збитки – різницю в пенсії за минулий час у розмірі 134698 грн. 62 коп.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії і додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію з 22 грудня 2008 року, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік, за виключенням здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва за цей період таких виплат. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 29-34).
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва просить скасувати постанову і відмовити позивачу в задоволенні заявлених ним вимог.
ОСОБА_1 посилається на те, що розмір пенсій, право на які має позивач, визначався на підставі чинного законодавства, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України. Встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком не може вважатись розрахунковою величиною для визначення розміру пенсії позивача. ( а.с. 36).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_3 заперечив апеляційну скаргу, просив її відхилити, а постанову залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в результаті захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, з 8 листопада 2005 року його визнано інвалідом ІІ групи безстроково, він одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 цього Закону.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем і підтверджуються матеріалами справи (а. с. 7, 9, 13).
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 вказаного Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншим чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком не встановлений.
Розрахунок пенсій позивачу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва проводило виходячи із постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, від 3 січня 2002 року № 1, від 28 травня 2008 року №530 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами, з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не зазначені постанови Кабінету Міністрів України, при цьому правильно керувався тим, що внесені в цей Закон зміни визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Суд дійшов обгрунтованого висновку, що постановами Кабінету Міністрів України не може бути звужено зміст і обсяг прав встановлений законом, оскільки він має вищу юридичну силу щодо рішень Уряду, які є підзаконними актами.
Надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав цих осіб, встановлених Законом.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення їх розміру.
Суд обґрунтовано при вирішенні спору застосував встановлений ст. 99 КАС України річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
З огляду на викладене, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва відхилити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: