Справа № 22-10387/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Леонтюк Л.К.
Доповідач – Олійник А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого – судді Олійник А.С.,
суддів: Волкової Л.О.., Слюсар Т.А.,
при секретарі: Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 7 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила поновити пропущений із поважних причин строк для звернення до суду за захистом порушеного права з 1 січня 2006 року; визнати незаконною відмову відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 1 січня 2006 року і до теперішнього часу; зобов’язати відповідача протягом п’яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили нарахувати їй до виплати у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року в розмірі 3 891 грн. 90 коп., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що є дитиною війни. Через відмову відповідача у виплаті пенсії, з урахуванням 30% надбавки, порушено її права, визначені та гарантовані Конституцією України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 7 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Дарницькому районі м.Києва. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду в Дарницькому районі м.Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, та провести відповідні виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 28-33).
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва просить постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В апеляційній скарзі зазначено, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній. Пенсійний фонд України використовує кошти виключно за призначенням і вилученню вони не підлягають. Ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює тільки мінімальний розмір пенсії за віком, а для перерахунку або підвищення пенсій цей закон не застосовується. Розмір щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії позивачу як дитині війни визначався на підставі чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Позивачем пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду (а.с.37-40).
У судовому засіданні позивач заперечила доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а постанову залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про одержання судової повістки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.
Суд першої інстанції також обґрунтовано виходив з практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що була чинною в спірний період, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань; в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено було в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність відповідача є протиправною.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд обгрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Положення ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування надбавки, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутній механізм реалізації положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги, оскільки відсутність механізму не є підставою для невиконання закону.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань, щодо визначення їх розміру.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом при вирішенні спору встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва у суді першої інстанції участі не брало, просило розглядати справу без участі його представника (а.с. 24).
У направлених суду першої інстанції запереченнях на позов відповідач не наполягав на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду. На цю обставину відповідач взагалі не посилався у своїх запереченнях, а лише вказував на те, що вимога позивача про стягнення суми соціальної допомоги з 1 червня 2006 року до 31 грудня 2008 року суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а.с. 16-18).
Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустила строк звернення до суду є необґрунтованими і не впливають на висновок суду щодо визначених ним строків захисту порушеного права позивача.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та ч. 2 ст. 152 Конституції України доводи апеляційної скарги про здійснення відповідачем з 1 січня 2008 року нарахування надбавки у повному обсязі - у розмірі 10%, є необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва не спростовують наведеного і викладених у рішенні суду першої інстанції висновків, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва відхилити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 7 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді: