В И Р О К                                       справа № 1-1013/10

                                         І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

22 липня  2010 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого-                               судді Павленко О.П.

               при секретарі:                                         Юферовій Є.Д.

               з участю прокурора                                Галаєва Р.М.-Ш.

               захисника                   ОСОБА_1

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

    ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого,  не працюючого,  проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1,  раніше  судимого 07 серпня 2008 року Шевченківським районним судом                 м. Києва за ст. ст. 185 ч.1, 71 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 01 березня 2010 року по відбуттю строку покарання

в скоєні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України

                                                              В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 03 березня 2010 року, приблизно о 21 годині 25 хвилин, знаходячись в приміщенні ресторану швидкого харчування «Макдональз», що по                     вул. Червоноармійській, 22 в м. Києві, звернув увагу  на жіночу сумку, яка знаходилась під столом та належала раніше незнайомій ОСОБА_3, яка сиділа за вказаним столом. Побачивши вказану сумку, та вважаючи, що в ній можуть знаходитись гроші та інші цінні речі у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на її викрадення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, скориставшись неуважністю ОСОБА_3 та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов зі спини до                   ОСОБА_3 та присівши дістав з-під столу вищевказану сумку, намагаючись тим самим таємно, повторно, викрасти майно ОСОБА_3, а саме: шкіряну жіночу сумку чорного кольору, вартістю 300 грн., в якій знаходились: гаманець, вартістю 300 грн. з грошима в сумі 116 грн., кредитна картка «Приват-банку», яка не представляє матеріальної цінності,  мобільний телефон «Сіменс ИХ 75», вартістю 1000 грн., з сім карткою оператора мобільного зв’язку «МТС», вартістю 25 грн. на рахунку якої було 30 грн., два зошити та підручник, які не представляють матеріальної цінності, а всього майна загальною вартістю 1771 грн., але свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його злочинні дії були помічені ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_3, які висловили вимогу повернути майно, але ОСОБА_2, розуміючи, що його злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна викриті, майно не повернув, а навпаки, діючи відкрито намагався зникнути з викраденим з місця вчинення злочину, але був затриманий співробітниками міліції та майно, яке він намагався відкрито, повторно, викрасти у нього було вилучено.

    У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  повністю визнав себе винним та, не оспорюючи фактичні обставини справи, суду пояснив, що  03 березня 2010 року після 21 години він зайшов в ресторан «Макдональз», де побачив дівчину, яка сиділа за столиком та біля її ніг лежала сумка. Так як він збирався в гості до бабусі, а у нього не було грошей, він вирішив викрасти цю сумку. Він підійшов до столу, нахилився донизу та непомітно для оточуючих забрав цю сумку, після чого швидкою ходою направився до виходу з ресторану. Потім він почув, що хтось крикнув, щоб він повернув сумку та побачив, що за ним біжать дівчина, сумку якої він викрав, та незнайомий хлопець. Після цього він став швидше бігти, щоб його не наздогнали, але в середині приміщення метрополітену «станція Льва Толстого», його затримали працівники міліції, викрадену ним сумку вилучили та повернули потерпілій.

.

Підсудний покаявся у вчиненому  злочині, просив суд суворо його не карати, дати можливість виправитись самостійно.

Крім визнання вини самим підсудним, винність останнього підтверджується як поясненнями потерпілої, так і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами в їх сукупності.

 Так, потерпіла ОСОБА_3, будучи допитаною під час досудового слідства та показання якої були оголошені у судовому засіданні, показала, що 03 березня 2010 року, приблизно о 20 годині 25 хвилин, вона зайшла до ресторану «Макдональз» поїсти. Вона зробила замовлення, сіла за столик, а власну сумочку поклала під стіл. Через деякий час вона почула, що до неї звернулась раніше незнайома їй дівчина, яка сказала: «Дівчина, сумка». Вона ( потерпіла ) подивилась під стіл та побачила, що її сумки немає на місці. Вона відразу ж вибігла з приміщення ресторану «Макдональз» та побачила, що раніше незнайомий їй чоловік біжить в сторону станції метро, при цьому в руках тримає її сумку. Вона побігла за цим чоловіком та по дорозі кричала, щоб затримали злодія. Добігши до переходу станції «Льва Толстого», вона побачила співробітників міліції, які затримали цього чоловіка, останній намагався викрасти її сумку з майном загальною вартістю             1771 грн. Цей чоловік представився працівникам міліції як ОСОБА_2, у останнього  працівники міліції вилучили її сумку та в подальшому повернули їй ( а.с. 23 – 25, 27 - 29).

Як вбачається з даних протоколу огляду та вилучення від 03.03.2010 року, в приміщенні ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Прорізній, 12 в м. Києві у інспектора БПС Шевченківського РУ ОСОБА_5, який приймав участь у затриманні ОСОБА_2, була вилучена жіноча сумка чорного кольору, гаманець чорно-сірого кольору з грошима в сумі 116 грн., мобільний телефон марки «Сіменс ИХ75» ( а.с. 19).

Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 03.03.2010 року, на місця події  була зафіксована обстановка в приміщенні ресторану «Макдональз», де знаходилась потерпіла ОСОБА_3 під час викрадення у неї сумки з власними речами ( а.с. 17-18)

 Винність підсудного ОСОБА_2 також підтверджується речовими доказами по справі ( а.с. 20), які були оглянуті слідчим, що про свідчать дані протоколу огляду речових доказів від 04 березня 2010 року ( а.с. 21).

Враховуючи визнання підсудним всіх фактичних обставин справи, відповідно до ст. 299 КПК України та за згодою учасників судового розгляду, суд, обмежившись допитом підсудного, оголошенням показань потерпілої та дослідженням письмових доказів по справі, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2  у замаху на відкрите викрадення чужого майна ( грабіж), вчиненому повторно, доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи та відношення підсудного до скоєного  -  визнання вини  та щиросердне каяття, відсутність тяжких наслідків, а також дані про особу підсудного.

 Судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий та вчинив новий злочин через недовгий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, ніде не працював,  характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога.  

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.    

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначає покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч.2 ст. 186 КК України.  

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                    З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати  винним у скоєні злочину, передбаченого  ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України та призначити  покарання у вигляді 4                    ( чотирьох ) років  позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2     вираховувати з часу затримання з 04 березня  2010 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу ОСОБА_2  залишити без змін  у вигляді тримання під вартою.

Речові докази по справі: сумку чорного кольору, гаманець з грошима в сумі                  116 грн., мобільний телефон «Сіменс», які були передані на зберігання ОСОБА_3 - вважати її власністю. ( а.с. 26 ).

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня  його проголошення  через Шевченківський районний суд м. Києва, а засудженим в той же строк  з моменту вручення копії вироку.

                                       Суддя: