ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2009 року справа № 2а-120/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Гончарової І.А.
при секретарі: Москаленко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України Луганській області про стягнення компенсації за недоотримане речове майно, стягнення матеріальної допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
10 квітня 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України Луганській області в якому посилається на те, що згідно наказу № 128о/с від 13.04.2007 року позивач був звільнений з Перевальського MB УМВС України у запас збройних сил за п. 64 «ж». За час проходження служби, ОСОБА_1 не здійснювалась виплата грошової компенсації за недоотримане формене обмундирування, крім двох років - 1997 та 2004, відповідно до п. 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, та матеріальна грошова допомога, відповідно до Указу Президента України за № 926 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ». Таким чином, позивач просив стягнути з УМВС України в Луганській області компенсацію за невикористання форменого обмундирування за 1996-2007 роки, крім 1997 та 2004 роки, та несплачену матеріальну допомогу у загальній сумі 1317 грн. 94 коп.
Позивач, представник відповідача у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких посилався на наступне. Матеріальна допомога не є складовою заробітної плати, у зв'язку з чим на строки її виплати поширюються строки позовної давності, які позивачем були пропущені. Щодо стягнення компенсації за невикористане формене обмундирування, то позивач в обґрунтування своїх вимог не посилається на жодний нормативно-правовий акт, яким би була передбачена вказана компенсація грошова компенсація при звільненні ОВС за невидані предмети форменого обмундирування.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 25.06.1996 року позивач проходив службу в Перевальському MB УМВС України в Луганській області на посаді старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх. 13.04.2007 року наказом начальника УМВС України в Луганській області № 128 о/с його було звільнено в запас за п. 64 «ж».
Стаття 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-12 визначає міліцію України як державний озброєний орган виконавчої влада. Правова основа діяльності міліції визначена статтею 4 даного Закону, і її, серед іншого, складають укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ. Оплата праці працівників міліції передбачена статтею 19 зазначеного Закону. Форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно Указу Президента України за № 926 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» йому були зобов'язані виплачувати матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», матеріальна допомога особам рядового і начальницького складу надається за мотивованим рапортом.
Згідно письмових пояснень начальника фінансового сектору Перевальського РВ УМВС, позивач, ОСОБА_1, до керівництва Перевальського РВ УМВС України в Луганській області з рапортом про матеріальну допомогу не звертався, тому ніякої заборгованості по матеріальній допомозі в Перевальському РВ УМВС не значиться.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відомості про звернення до Перевальського РВ УМВС про виплату матеріальної допомоги позивачем суду не були надані. Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про виплату йому матеріальної допомоги за 2006 та 2007 роки.
Водночас за правилами ст. 16 Закону України «Про міліцію» під час проходження служби працівник міліції повинен отримувати формене обмундирування. Також, частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Однак в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не наведено жодної норми матеріального права, приписами якої встановлювався б порядок та розміри компенсації за недоотримане формене обмундирування, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині також безпідставні.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки, право на компенсацію за не отримане формене обмундирування виникло у позивача з моменту звільнення. Відповідно до наказу про звільнення № 128о/с, ОСОБА_1 було звільнено 13.04.2007 року, позов був поданий 10.04.2008 року, що не виходить за межі річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, що передбачено ст. 99 КАС України. Щодо стягнення матеріальної допомоги, так позивач просить стягнути несплачену матеріальну допомогу за 2006 та 2007 роки. Позов був поданий 10.04.2008 року, що також не виходить за межі річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення
компенсації за недоотримане речове майно, стягнення матеріальної допомоги за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.