АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №11-335 2009 р. Головуючий у 1-й ін-т.: Феха Т.С.
Категорія ст.121 ч.2 КК Доповідач: Квятковський А.С.
27 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Квятковського А.С.
Суддів: Збитковської Т.І., Матюхи Ю.В.
З участю прокурора: Ютовець Н.І.
Захисника: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Рівненської області в м. Рівне кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у справі судом першої інстанції на вирок Рокитнівського районного суду від 22 грудня 2009 року
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель с. Рокитне Рівненської області, українець, гр.України, з середньою освітою, судимості не має в силу ст.89 КК,
засуджений за ст.119 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.
Як визнав суд, 18 березня 2009 року, близько 19год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку по АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно взяв ОСОБА_4 обома руками за верхній одяг і штовхнув його в груди, від чого потерпілий вдарився потиличною ділянкою голови у двері шафи. Від удару ОСОБА_4 присів і в цей час двері дерев'яної шафи впали на нього, завдавши удару йому в голову.
Після цього, ОСОБА_4 стояв біля ліжка в кімнаті свого будинку, а ОСОБА_3 умисно наніс йому удар кулаком правої руки в праву частину голови потерпілого. Внаслідок цього ОСОБА_4 впав на ліжко, та при падінні вдарився потиличною частиною голови об рівну поверхню стіни, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя. в момент спричинення.
Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, який приймав участь у справі просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок з призначенням ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст.121 ч.2 КК на строк 7 років позбавлення волі.
При цьому доводить, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину і за своїм видом є несправедливим внаслідок його м’якості.
Крім того зазначає, що вирок суду є незаконним внаслідок неправильного застосування судом кримінального закону. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд не в повній мірі врахував зібраних у справі доказів, дав їм невірну оцінку і дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.119 яку вбивство вчинене через необережність кваліфікував невірно. Вважає, що винність ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень повністю доведена матеріалами справи, висновком судово-медичної експертизи. За наведених обставин, та з урахуванням способу, характеру, локалізації ушкоджень у потерпілого, який перебував у хворому стані, був майже сліпим, вказує, що засуджений мав усвідомлювати і передбачати настання таких суспільно-небезпечних наслідків, а тому просить перекваліфікувати дії ОСОБА_3 на ч.2 ст.121 КК України
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які вважають вирок законним, думку прокурора Ютовець Н.І. про скасування вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно із ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Проте, ці вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду справи в судовому засіданні не були виконані.
Всупереч вимогам 333 КПК суд, у вступній частині вироку, де має зазначатись кримінальний закон, у вчиненні якого обвинувачується підсудний - вказав статтю 119 ч.1 КК України, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачувався за ч.2 ст.121 КК.
За змістом кримінально-процесуального закону мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Однак, викладена фабула даного вироку повністю суперечить висновкам суду щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 за ч.1 ст.119КК як вбивство вчинене через необережність.
Так, з фактичних обставин справи, як вони встановлені судом першої інстанції, випливає, що ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння умисно штовхнув потерпілого ОСОБА_4 1953 року народження, практично немічного, сліпого безпорадного пенсіонера в груди, і від удару той присів і тоді на нього впали дерев'яні двері шафи. Після чого, коли ОСОБА_5 стояв біля ліжка в кімнаті, ОСОБА_3 умисно наніс удар кулаком правої руки в праву частину голови потерпілого, від якого той впав на ліжко та при падінні вдарився потиличною частиною голови об рівну поверхню стіни.
При цьому суд констатував у вироку, що згідно даних висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 у нього виявлена закрита черепно-мозкова травма голови та ушкодження в ділянках обох колін та гомілок. Травма голови, з огляду на характер травмування оболонок мозку, наявність точок прикладання сили в різних її частинах, розміри зовнішніх ушкоджень та відсутність ознак так званої інерційної (внаслідок падіння) травми, утворились від дії тупих предметів з обмеженою (по відношенню до голови) травмуючою поверхнею та могла бути наслідком нанесення ударів по голові руками, ногами чи іншими предметами. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої ЧМТ з крововиливами під м'яку та тверду оболонки мозку.
У висновку додаткової судово-медичної експертизи в ході досудового слідства експерт підтвердив імовірність виникнення травми голови у ОСОБА_6 від нанесення удару рукою по правій половині обличчя та дверцятами по волосяній частині голови.
Водночас, за наявності таких двох частково суперечливих висновків, без допиту експерта у судовому засіданні та ретельному дослідженні усіх доказів у справі й належній їх оцінці, суд у мотивувальні частині вироку зазначив, що в діях ОСОБА_3 встановлено злочинну недбалість, оскільки при нанесенні одного удару потерпілому в обличчя та поштовху ОСОБА_4 об дерев'яну шафу, ОСОБА_3 не бажав заподіяти потерпілому тяжкого тілесного ушкодження і настання його смерті.
Колегія суддів вважає, що поза увагою суду і без відповідної оцінки та досліджень залишилися й інші, безпосередні обставини вчинення засудженим неправомірних дій - те, що ОСОБА_3 завдавав удар потерпілому, який був людиною похилого віку (пенсіонером), хворів, був сліпим (зі слів доньки ОСОБА_7), і що у цій ситуації, завдаючи потерпілому удар у голову, засуджений повинен був усвідомлювати можливість настання тяжких наслідків в результаті падіння хворого ОСОБА_4 на ліжко чи на підлогу будинку.
Крім того, у матеріалах кримінальної справи містяться показання потерпілої ОСОБА_7, яка в судовому засіданні і на досудовому слідстві (т.1 а.с.100-101) показала про те, що її батько ОСОБА_4 мав захворювання –пухлину головного мозку. Чи відповідає це дійсності, і яким чином наявність такої хвороби могла вплинути на розвиток травми і настання смерті судом не з'ясовано.
.
За таких обставин та згідно ст.369, 370 КПК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог КПК (ст.333, 334) вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд
При новому судовому розгляді справи суду першої інстанції належить у відповідності з вимогами загальних засад кримінального судочинства постановити законний та обґрунтований вирок.
Керуючись ст..ст. 365,366, 378 КПК України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Рокитнівського районного суду від 22 грудня 2009 року відносно ОСОБА_3 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд під головуванням іншого судді.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: