Головуючий у інстанції Величко Т.О.

Доповідач Коротун В.М.

Справа №22-33192009 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 Колегія суддів Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді: Коротуна В.М.,

Суддів: Євтушенко О.І.,

Білич І.М.

при секретарі: Тороп Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5  третя особа: Святошинське РУГУ МВС України в м. Києві про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні цим майном,

заслухавши доповідь судді Коротуна В.М., пояснення представника позивача та 3-ї особи, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2008 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_5 про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні цим майном, посилаючись на те, що у провадженні Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа, яку порушено за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 196 КК України, по факту шахрайських дій, скоєних відносно ОСОБА_5

В процесі розслідування кримінальної справи постановою слідчого від 04.01.2008 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Позивач вважав, що були порушені його права як власника вищевказаної квартири в зв'язку з чим і просив звільнити квартиру з-під арешту усунути перешкоди у користуванні цим майном.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановлены рішення неповно з'ясував всі суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року.

Постановою слідчого Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві від 04 січня 2008 року було накладено арешт на вищевказану квартиру.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд до нього дійшов при порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Так, з матеріалів справи, зокрема з позовних вимог, вбачається, що ОСОБА_3 були заявлені вимоги про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні цим майном, які спрямовані як до ОСОБА_5 так і до органу внутрішніх справ, діями якого було накладено арешт на майно позивача.

При цьому, суд першої інстанції, не притягнувши відповідний орган внутрішніх справ до участі у справі в якості відповідача, фактично вирішив питання про права та обов'язки цієї особи, яка не брала участі у справі в якості належної сторони.

Вказане порушення є підставою для скасування рішення суду в розумінні п. 4 ст. 311 ЦПК України.

Передчасними є також висновки суду першої інстанції про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Так, з позовної заяви вбачається, що в якості правової підстави задоволення позову позивач - ОСОБА_3 зазначив ст.. 391 ЦК України, яка регулює захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, в зв'язку з чим і просив також усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, що регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи вказане, рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, внаслідок чого воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, Колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2009 року -скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала може бути оскаржена на протязі 2 (двох) місяців до Верховного суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.