Справа № 2-4302/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року Голосіївський райсуд м. Києва у складі:

головуючого судді                                 Антонової Н.В.

при секретарі                                                 Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

В провадження Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов’язаного з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі восьми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 зазначеного Закону, повинна була бути призначена щомісячно в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Позивач зверталась до Управління пенсійного фонду України Голосіївського району в м. Києві з проханням провести перерахунок її пенсії відповідно до норм законодавства України, однак їй було відмовлено.   

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила суду, що вона є інвалідом ІІ групи 1 категорії, захворювання якого пов’язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС. Їй, як інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІ групи інвалідності була призначена пенсія, яка нараховувалась всупереч Конституції України та іншим нормативно-правовим актам України.

Позивач у своїх поясненнях зазначила, що їй нараховувалась пенсія з грубим порушенням Конституції України, ст. ст. 50, 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 231-У від 05.10.2006 року, Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Постанови КМУ від 30.05.1997 року № 523.

Відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія інваліда ІІ групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не могла бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинна була бути призначена щомісячно в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Як зазначає позивач такі норми відображені в п. 4 «Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 «Про затвердження нового порядку обчислення пенсій по інвалідності, яка наступила в результаті каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку з втратою годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи» з подальшими змінами та доповненнями, а саме, що у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, у відношенні яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою по ІІ групі інвалідності – восьми мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, зазначені зміни Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 1-28/2008 визнані неконституційними.

Позивач зверталась до Управління пенсійного фонду України Голосіївського району в м. Києві з проханням провести перерахунок її пенсії відповідно до норм законодавства України, а саме - провести перерахунок основної і додаткової пенсії з розрахунку мінімальної пенсії за віком, яка затверджується Законом України «Про державний бюджет», однак їй було відмовлено на підставі того, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У судовому засіданні позивач просила суд її позов задовольнити, визнати дії відповідача незаконними; зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2008 року та здійснювати відповідні перерахунки та виплати в подальшому згідно з положеннями ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік, а саме, основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії – у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав на адресу суду письмові заперечення та лист про розгляд справи у відсутності їх представника.

В своїх письмових запереченнях відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва та отримує державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІ групи 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст. 49 зазначеного Закону, пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Як зазначає відповідач в своїх письмових запереченнях, Закон України «Про прожитковий мінімум» не дає чіткого визначення мінімальної пенсії за віком, а лише зазначає, що прожитковий мінімум застосовується для визначення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV – «у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом». Але ч. 3 ст. 28 встановлено, що «мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частиною 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом», тобто з Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства), та пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Тому вимоги позивача стосовно перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі законодавства, на яке вона посилається у своїй позовній заяві, є безпідставними і такими, що суперечать законодавству.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

З 01.01.2008 року набув чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 28 розділу ІІ якого було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема до ст.. 51, та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 2 щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 20% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 пункт 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2006 року № 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто пункт 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратив свою чинність з 22.05.2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530 були зазначені мінімальні розміри пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та розмір компенсації в разі втрати годувальника.

Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Також відповідач в своїх запереченнях зазначає, що з 01.01.2009 року набув чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік», відповідно до якого прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлюється в розмірах, що діяли у рудні 2008 року.

З 01.03.2009 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» проведено підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС. Вказана обставина підтверджується довідкою ВТЕК від 15.05.1994 року серія НОМЕР_1. (а. с. 14)

Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв'язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі восьми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 зазначеного Закону, повинна була бути призначена щомісячно в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач зверталась до Управління пенсійного фонду України Голосіївського району в м. Києві з проханням провести перерахунок її пенсії відповідно до норм законодавства України, однак їй у цьому було відмовлено. (а. с. 16-17)

Відповідно до ст. 46 і 50 Конституції України позивач має право на соціальний захист та відшкодування завданої шкоди здоров’ю.

Стаття ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає пенсії особам, віднесених до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії на шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.    

Відповідно до ст. 92  Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.  

Суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.   

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України  у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови Кабінету Міністрів України  не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.

Крім того, інтереси і права громадян є основоположними факторами чинного законодавства, а тому твердження про обмеженість бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для порушення цих прав.    

Відповідно до положень статей 21, 22 Конституції України  права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту і обсягу  існуючих прав і свобод не допускається.  

Відповідно до ст. 92  Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над  підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору  застосуванню підлягає саме  ст. ст. 54, 50, 49  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Безпідставними є посилання відповідача на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного вище Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 цього ж Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. № 523. Дана постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року були внесені зміни до чинної редакції Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими користується відповідач при нарахуванні позивачу основної та додаткової пенсії. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірною відмову відповідача в перерахунку позивачу основної та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», редакція якого є чинною і на теперішній час виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком як інваліду-чорнобильцю ІІ групи 1 категорії є законними та обґрунтованими.

Відповідно   до положень ст.   71 Закону України   «Про державний бюджет України на 2009 рік», а також відповідно до положень ст. 70 Закону України   «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 та 2010 роках надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Однак, оскільки в даному випадку розмір соціальних виплат залежить від розміру прожиткового мінімуму, дана норма закону не може бути застосована до спірних правовідносин.

Тому розмір виплат у 2009-2010 роках повинен визначатися відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в таких розмірах - 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Суд керується положеннями частини 2 статті 152 Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.1996), у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право позивача на нарахування за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними. Таким чином, нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008 р., на підставі положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином дії відповідача щодо відмови позивачу  у  перерахунку та виплаті пенсії, необхідно визнати неправомірними, починаючи з 22.05.2008 року по день ухвалення рішення судом. 

При цьому, суд вважає позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача у майбутньому нараховувати та сплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до наведених норм Закону безпідставними, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов’язання вчинити певні юридичні дії у майбутньому не передбачений чинним законодавством. У даному випадку суд лише визнає неправомірними дії відповідача щодо нарахування суми основної та додаткової пенсії у розмірах менших, ніж передбачені Законом, що передбачає обов’язок відповідача при подальшому обчисленні цих сум керуватися вимогами Закону, який визначає розмір основної та додаткової пенсій: основної – в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком як інваліду-чорнобильцю ІІ групи 1 категорії до внесення відповідних змін в цей нормативно-правовий акт.

Керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 22, 92 Конституції України, рішенням Конституційного Суду  України від 22.05.2009 р. № 10-рп/2008, ст. 16 ЦК України, ст. 11, 60, 212, 213, 215, 130 ч. 4  ЦПК України, суд –  

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу основної та додаткової пенсії – неправомірними.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня 2008 року по 01.06.2010 р.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя: