Справа №22ц-1069\09 Головуючий в І інстанції Смирнов Г.С.
Категорія 30 Доповідач: Гаркуша В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року травня місяця 26 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Орловської Н.В.
Суддів: Гаркуші В.О.
Кутурланової О.В.
при секретарі: Зінчук Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 12 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 06.05.2005р. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Фіат-Уно», рухаючись по вул. Перекопській, в районі перехрестя з пров. Військовим у м.Херсоні, порушив правила дорожнього руху та виїхав на ліву смугу зустрічного руху, чим допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107, під керуванням позивача, що привело до спричинення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень та механічного пошкодження автомобіля. 02.10.2006р. ОСОБА_2 був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України.
Після отримання тілесних ушкоджень він знаходився на лікуванні у Херсонській обласній клінічній лікарні з 06.05.2005 року по 25.05.2005 року, а також з 20.01.2007р. по 31.01.2007р., і витрачені ним кошти на лікування та оздоровлення склали 30004, 39 грн., зокрема з них 4004, 39 грн. - придбання ліків, 4000 грн. - санаторно-курортне лікування, упущена вигода, внаслідок втрати здоров'я та працездатності - 22000 грн. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкодженого його автомобіль, відновлювальний ремонт якого становить 18889, 89 грн. Окрім матеріальної шкоди, йому була спричинена моральна шкоди, яку він оцінює в 100 000 грн. Просив стягнути на його користь 5150, 07 грн. завданої матеріальної шкоди, та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Рішенням суду від 12 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за лікування 4004, 39 грн., не отриману заробітну плату 22000 грн., за пошкодження автомобіля 12506, 67 грн., проведення експертизи 525, 61 грн., послуги юриста 502, 50 грн., транспортні послуги 810 грн., фотозйомку 30 грн., послуги за зберігання автомобіля 207, 68 грн., транспортування машини 80 грн., об'яву у газету 35 грн., телеграми 10, 26 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн., в задоволені інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині стягнення не отриманої позивачем заробітної плати в сумі 22 000 грн., 810 грн. за надані транспортні послуги, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову, а також вирішити питання про передачу йому пошкодженого автомобіля позивача після відшкодування останньому збитків, та зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 5000 грн. зазначаючи, що судом не в повній мірі були досліджені обставини справи, не було надано належної оцінки наданим доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Письмових запереченнях на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, та наданих сторонами доказів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, 16.08.2005 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фіат-Уно» та рухаючись по вул. Перекопській в районі перехрестя з пров. Військовим в м. Херсоні, порушив правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-2107, внаслідок чого позивачу спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження та пошкоджений належний останньому автомобіль.
Вироком Суворовського районного суду м.Херсона від 02.10.2006 року ОСОБА_2 засуджений за скоєння злочину за ч.1 ст.286 КК України.
Відповідачем не оскаржується рішення районного суду в частині відшкодування вартості пошкодженого автомобіля у розмірі 12 506 грн. 67 коп., вартості ліків та оплати наданої медичної допомоги 4004 грн. 39 коп., витрати на проведення експертизи - 525 грн. 50 коп., витрати пов'язанні з наданням юридичної допомоги -502 грн. 50 коп. В інший частині заявлені позовні вимоги позивач оспорює.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зазначеного відшкодування, доведеності завданої шкоди в зазначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду в частині відшкодування позивачу витрат, понесених на лікування у розмірі 4004 грн. 67 коп., транспортних послуг - 810 грн., вартості автомобіля -12 506 грн. 67 коп., проведення експертизи - 525 грн. 50 коп., послуги за зберігання автомобіля - 207 грн. 68 коп., транспортування автомобіля - 80 грн., послуги пошти - 10 грн. 26 коп., об'яву в газету - 35 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., виходячи з вимог п.1 ч.1 ст. 1188; ч.2 ст.1192, 1187 ЦК України, оскільки шкода завдана в наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною в ДТП особою на підставі наданих стороною доказів про фактично понесені затрати та відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Установивши, що вартість відновлювального ремонту є більшою ніж вартість пошкодженого автомобіля позивача на час ДТП, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на відшкодування шкоди вартість пошкодженого автомобіля та витрати понесені позивачем на проведення авто товарознавчого дослідження.
Однак, при розгляді справи по суті, в суді першої інстанції відповідачем ставилось питання про передачу йому пошкодженого автомобіля після відшкодування його вартості позивачу. Однак це питання судом не обговорювалось.
Відповідно до п.9 Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зі змінами та доповненнями, зазначено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки транспортний засіб не підлягає відновлювальному ремонту і суд першої інстанції вирішив питання про стягнення з відповідача 12 506 грн. 67 коп. - вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля, і відповідач поставив питання про передачу йому зазначеного автомобіля, то пошкоджений автомобіль ВАЗ -2107 після відшкодування збитків позивачу підлягає передачі відповідачу.
Крім того, колегія суддів вважає, що стягуючи з відповідача на користь позивача 22 000 грн. як заробітну плату, суд не врахував, що ОСОБА_3 у трудових відносинах з колективним підприємством «Факторіал» не перебував і укладена трудова угода між останніми 04.04.2005 року, п.2.1 якої передбачена виплата виконавцю робіт винагороди в розмірі 1000 грн. в місяць, не зареєстрована у встановленому законом порядку і до виконання робіт, передбачених зазначеною угодою, останній не приступав, що було підтверджено у судовому засіданні.
Ст. 1192 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоду, повинна відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б могла реально одержати за реальних обставин, якби її права не було порушено (упущена вигода).
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально при належному виконанні зобов'язання.
Водночас сума збитків, яку просив стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку внаслідок випадкового збігу обставин.
Стягуючи вказану суму, суд не врахував, що за таких обставин наявність тільки теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку, ще не є підставою для його стягнення.
Колегія суддів вважає, що позивач не навів достатніх доказів, щодо заявлених в цій частині позовних вимог і за таких обставин прийняте в цій частині судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки захищаючи порушені права обраним шляхом суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для її відшкодування, і встановив розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер, ступінь, тривалість моральних страждань, наслідків пошкоджень, засад розумності та виваженості, справедливості правильно встановив розмір відшкодування.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів до уваги не приймає, як такі що не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 301, 303, 307, 309, 314, 317 ЦПК України та ст. 22, 1192; п.1 ч.1 ст. 1187 ЦК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 12 лютого 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 22 000 грн. не отриману заробітну плату скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 22000 грн. -відмовити.
Доповнити рішення суду: в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12506 грн. 67 коп. вартості пошкодженого автомобіля, передати відповідачу автомобіль ВАЗ-2107, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1, після відшкодування збитків ОСОБА_3
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.