УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №22-3296/2009

Головуючий у 1 інстанції: Шурига Т.Г.

Доповідач: Черненко В.А.

15 квітня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого Черненко В.А.

суддів - Українець Л.Д., Амеліна В.І.

при секретарі - Широкопояс О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2009 р. за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з ново виявленими обставинами рішення Харьківського районного суду м.Києва від 19 березня 1992 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку і його розподіл в натурі в частині, яка набрала законної сили,

встановила:

Рішенням Харківського районного суду м. Києва від 19.03.1992 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку і його розподіл в натурі позовні вимоги задоволені частково та визнано право власності за сторонами, а саме за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/5 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 - 4/5 частини вказаного будинку та поділено будинок в натурі.

Постановою Президії Київського міського суду від 17.11.1992 р. рішення Харківського районного суду м. Києва від 19.03.1992 р. скасовано в частині поділу будинку.

ОСОБА_1 у вересні 2008 р. звернулась в суд з заявою, в якій просить переглянути рішення Харківського районного суду м. Києва від 19.03.1992 р. в частині визнання права власності на будинок, яке набуло чинності у зв'язку з ново виявленими обставинами, які мають значення про розгляді справи про поділ будинку.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2009 р. заявниці було відмовлено в перегляді вказаного рішення в частині визнання права власності на будинок за нововиявленими обставинами.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду від 30 січня 2009 р. та постановити нову, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини справи, необгрунтовано відмовлено у прийнятті доказів, неправильно досліджено докази.

Заслухавши доповідь судді Черненко В.А., пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.

Як видно з матеріалів справи, по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку і його розподіл в натурі рішенням Харківського районного суду м. Києва від 19.03.1992 р. позовні вимоги задоволені частково та визнано право власності за сторонами, а саме за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/5 частину будинку за адресою : АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 - 4/5 частини вказаного будинку та поділено будинок в натурі.

Постановою Президії Київського міського суду від 17.11.1992 р. рішення Харківського районного суду м. Києва від 19.03.1992 р. скасовано в частині поділу будинку.

Вказане рішення набрало законної сили в частині визнання права власності на будинок за сторонами.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного рішення, заявниця вказувала на те, що суд прийняв вказане рішення на підставі ухвали Бориспільського районного народного суду Київської області від 06.09.1967 p., якою була затверджена мирова угода по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину жилого приміщення. На думку заявниці ухвала Бориспільського районного народного суду Київської області від 06.09.1967 р. не є чинною, оскільки рішенням Бориспільського районного суду Київського області від 02.04. 1993 року було відновлено втрачене за перебігом строку зберігання судове провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину жилого приміщення. Ці обставини стали відомі їй під час розгляду цієї справи в серпні 2008 року.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, дійшов до правильного висновку про те, що наведені ОСОБА_1 обставини не можна визнати підставою для скасування рішення Харківського районного суду м. Києва від 19.03.1992 р. за нововиявленими обставинами, оскільки заявниця не надала суду будь-яких доказів про скасування ухвали Бориспільського районного народного суду Київської області від 06.09.1967 p., якою була затверджена мирова угода по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину жилого приміщення.

За таких підстав ухвала суду є законною та обґрунтованою судом було дотримано норми процесуального права, а тому скасуванню вона не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2009 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.