Справа № 22ц-315/2009 Головуючий суддя у 1 -й інстанції - Гібалюк Т.Я.
Категорія - 26 Доповідач - Гоков П.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Гокова П.В.
При секретарі: Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 серпня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську ( далі - Фонд ) та до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» ( далі - ВАТ ) про стягнення страхової виплати у зв'язку зі смертю годувальника при виконанні трудових обов'язків -
встановив:
В квітні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Фонду (а суд залучив співвідповідачем і ВАТ) та просила - в уточненому вигляді - стягнути на її користь одноразову допомогу в розмірі 12776, 88 грн. за загиблого при виконанні трудових обовязків її сина (а.с.2-5).
Зазначеним рішенням позов ОСОБА_2 до ВАТ задоволено повністю, а в задоволені позову до Фонду - відмовлено (а.с.131-134).
В апеляційній скарзі ВАТ просить рішення суду скасувати з посиланням на те, що воно не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону (а.с. 139-141).
Перевіривши матеріали справи, доводи апелянта в межах його вимог, колегія суддів дійшла думки, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції встановив, що 8 липня 1993 року при виконанні трудових обов'язків на ВАТ було смертельно травмовано сина позивачки - ОСОБА_4. Дружина останнього отримала з підприємства всі належні страхові виплати (зокрема, й одноразову допомогу). Мати загиблого тільки у 2004 році звернулася до ВАТ та Фонду з вимогою виплатити страхові виплати у зв'язку з загибеллю годувальника-сина . ВАТ адресувало її претензії до Фонду, а останній - призначивши матері щомісячні виплати - відмовив у виплаті одноразової допомоги з посиланням на те, що на момент нещасного випадку така виплата була в обов'язку підприємства.
На думку колегії, місцевий суд правильно виходив з того, що сна момент нещасного випадку саме на підприємство було покладено обов'язок виплати одноразової допомоги (відповідно до п.8.10 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» - пост. КМУ №472 від 26.03.93 p.).
Проте, суд оставив поза увагою наступну обставину. Така виплата вже була здійснена стосовно дружини загиблого, тобто ВАТ уже виконав вимоги закону в цій частині (а позивачка могла б звернутися з вимогою до особи, що отримала виплату).
Окрім того, на зазначену вимогу ОСОБА_2 до підприємства сплив строк позовної давності (який за попереднім ЦК повинен застосовуватися судом незалежно від наявності відповідного клопотання).
Стосовно відмови в задоволенні позову до Фонду колегія вважає рішення законним і обгрунтованим з вищевикладених причин.
За таких обставин рішення необхідно скасувати в частині задоволення позову і залишити без змін в решті.
Керуючись ст.ст.307, 308, 309 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" - задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 серпня 2008 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» про стягнення одноразової допомоги.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» про стягнення 12 776 грн. 88 коп. одноразової допомоги.
В решті це рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.