Справа № 22ц-1460/09 Головуючий у суді 1 інстанції: Мороховець О.В.

Категорія 45 Доповідач: Перцова В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Глущенко Н.Г.

Суддів : Гокова П.В., Перцової В.А.

При секретарі: Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 і просила визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між нею та ОСОБА_3 4 січня 2007 року і визнати за нею право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що є предметом зазначеного договору, а саме - на земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район територія Орлівщанської сільської ради, площею 6, 450 га.

В обгрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту від 19 січня 2001 року матері відповідачки - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року; відповідачка фактично прийняла спадщину після смерті матері. 4 січня 2007 року між нею і відповідачкою було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки за 5000 грн. Вона сплатила відповідачці гроші, ними було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, але відповідачка не з'явилась до нотаріуса для нотаріального посвідчення цього договору.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 17 липня 2008 року позов задоволено.

Новомосковський міжрайонний прокурор звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою в інтересах держави і просить скасувати дане рішення суду з тих підстав, що воно не відповідає вимогам норм матеріального права, суд не врахував, що договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено під час дії мораторію щодо відчуження земельних ділянок, нотаріально посвідчений він не був, тобто договір є нікчемним, суд не перевірив право відповідачки на цю земельну ділянку, вирішив питання про зміну цільового призначення ділянки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_4, після смерті якої спадкоємицею першої черги є її донька ОСОБА_3, яка фактично прийняла спадщину, і продала цю земельну ділянку за письмовим договором від 4 січня 2007 року ОСОБА_2; умови укладеного між ними договору обома сторонами були виконані.

З такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки, вони суперечать вимогам норм матеріального права і не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Державного акту від 19 січня 2001 року, ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 6, 450 гектарів, розташована на території Орлівщанської сільської ради, рішенням сесії якої ця земля передана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла (а. с. 17).

4 січня 2007 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки за 5 000 грн. (а. с. 8-10); в цей же день ОСОБА_3 дала розписку про отримання від ОСОБА_2 зазначеної суми грошей (а. с. 12); 8 січня 2007 року ними було укладено акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, право розпорядження майном належить його власнику. Право власності на земельну ділянку має бути підтверджено відповідним документом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку ОСОБА_3 не має. Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку після смерті матері в установленому законом порядку вона не оформила; до суду із відповідним позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на земельну ділянку ОСОБА_3 не зверталась і рішення про визнання за нею такого права судом не ухвалювалось.

Таким чином, права власності на земельну ділянку, а, відповідно, і права на її відчуження вона не мала.

У відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України може бути визнано дійсним договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Внаслідок вищевикладених обставин договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між сторонами, і не міг бути нотаріально посвідчений.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації, що передбачено ч. 1 ст. 210 ЦК України.

Тобто, визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі ст. 220 ЦК України не можливо, так як він є дійсним не з моменту нотаріального посвідчення, а з моменту державної реєстрації нотаріально посвідченого договору.

Міськрайонним судом були також, в порушення вимог закону, задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про змінення цільового призначення придбаної нею земельної ділянки.

Згідно із вимогами ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Безпосереднє вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду.

За таких обставин з урахуванням вимог вищезазначених норм матеріального права, апеляційний суд вважає за необхідне, апеляційну скаргу Новомосковського міжрайонного прокурора задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковського міжрайонного прокурора задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду від 17 липня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.