Справа № 22-2659/2009р.

Головуючий в 1 інстанції Павленко Л.М.

Категорія 34

Доповідач Звягінцева О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Новосядлої В.М. суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С. І.

при секретарі Кузмінковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2008 року і

встановив:

в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову за порушенням судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Посилається на те, що позивачі не довели його вини в спричиненні їм матеріальної шкоди, а тому вважає, що суд безпідставно стягнув з нього на їх користь у відшкодування матеріальної шкоди 4177, 43 грн.

Вважає, що позивачі не довели його вини і в спричиненні їм моральної шкоди, а висновки суду про те, що вони впродовж одного місяця не могли користуватися електричними приладами і впродовж 10 днів відчували незручності у зв’язку з пожежею, не підтверджені відповідними доказами.

Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього нібито понесені позивачами витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн., а надана ними довідка ЮК не є належним доказом оплати цих витрат.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6, відповідачка ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, а позивачка ОСОБА_1, що діє від свого імені і як представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреністю, її представник за довіреністю ОСОБА_7 заперечували проти доводів скарги, просили про її відхилення і залишення рішення суду без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи були встановлені наступні обставини.

21.09.2006р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, уточнюючи та доповнюючи свої вимоги (а.с. 68-69, 83-84), звернулись до суду з вказаним позовом До відповідачів, зазначали, що вони згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру № 442 від 12.01.1994р. є власниками квартири АДРЕСА_1.

Відповідач проживав у сусідній квартирі АДРЕСА_1, що має спільну стіну з її квартирою, і належала його матері - відповідачці ОСОБА_5

18.11.2004р. внаслідок необережного поводження ОСОБА_4 з вогнем в квартирі, де він мешкав, виникла пожежа.

Доказами на підтвердження цього факту є довідка СДПЧ № 4, постанова прокуратури Київського району м. Донецька про відмову в порушенні кримінальної справи відносно відповідача від 18.11.2004р.

Неправомірними діями відповідачів їм завдана матеріальна та моральна шкода.

Вони були змушені замінити вікна та двері у спальні, лінолеум, шпалери, зробити ремонт в квартирі, вартість ремонтних робіт становить 983 грн., вікон та дверного блоку відповідно 1139, 93 грн. та 1050 грн., будівельних матеріалів - 1004, 50 грн.

Доказами спричинення ним шкоди є акт ЖЕД, акт виконаних робіт, договір про заміну вікон, квитанції про сплату вартості придбаних будматеріалів.

Таким чином, ним заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 4177, 43 грн.

Крім того, були сплачені судові витрати: 200 грн. - за надану правову допомогу, 50 грн. - судового збору та 30 грн. - втрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що підтверджується довідкою ЮК та квитанціями.

Внаслідок пожежі повністю згоріла стіна, що є спільною зі стіною в квартирі № 70, її відновлення на протязі 10 днів спричинило суттєві незручності, оскільки будівельні роботи здійснювались в їх квартирі.

Була пошкоджена електропроводка, з цієї причини вони не змогли користуватися будь-якими електроприладами близько 1 місяця.

Вони були змушені позбавитись багатьох речей та меблів, які, хоча і не згоріли, але набрали неприємного запаху.

Враховуючи, що пожежа відбулась у холодний час року, їх родина мерзла, оскільки була позбавлена можливості користуватися обігрівачем.

Розмір заподіяної їм моральної шкоди вони оцінюють у 5000 грн.

Просили стягнути з відповідачів солідарно у відшкодування матеріальної шкоди 4458, 43 грн., 5000 грн. - у відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2008 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 4177, 43 грн., 200 грн. -витрат за надану правову допомогу, у відшкодування моральної шкоди - 2000 грн., 51 грн. - судового збору та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до вимог ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов’язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Задовольняючи позовні вимоги щодо вішкодування заподіяної позивачам хматеріальної шкоди у розмірі 4177, 43 грн. і стягуючи її тільки з відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цю шкоду спричинено повністю з вини ОСОБА_4

Однак з таким висновком суду апеляційний суд погодитись не може, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 442 від 12.01.1994р. позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування квартири від 24.04.19978р. відповідачці ОСОБА_5 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 203).

Фактично в цій квартирі з дозволу відповідачки проживав її син - відповідач ОСОБА_4

18 листопада 2004 року в квартирі АДРЕСА_1 виникла пожежа з загибеллю гр. ОСОБА_8

Згідно з актом про пожежу від 18.11.2004р. імовірною причиною пожежі є необережне поводження з вогнем (а.с. 43).

Згідно з довідкою Самостійної державної пожежної частини № 4 від 23.11.2004р. вналідок пожежі в квартирі АДРЕСА_1 постраждала квартира № 69, імовірна причина пожежі - необережне поводження з вогнем гр. ОСОБА_4, що мешкає в квартирі № 70 (а.с. 12).

З дослідженого судом матеріалу перевірки за фактом смерті гр. ОСОБА_8 видно, що постановою пом. прокурора Київського району м. Донецька від 3.12.2004 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом її смерті на підставі вимог п. 2 ст. 6 КПК України (а.с. 196-197).

В мотивувальній частині вказаної постанови наведено пояснення ОСОБА_4 щодо обставин пожежі, що виникла в квартирі АДРЕСА_1, в якій він мешкає 6 років один.

З цих пояснень вбачається, що 17.11.2004р. та 18.11.2004р. у вказаній квартирі вони разом зі ОСОБА_8 споживали спиртові напої; під час їх споживання випала цигарка на канапу, вони її загасили, пізніше, повернувшись з магазину з купленими спиртовими напоями, він водою загасив канапу, що була задимленою.

Після споживання цих напоїв вони заснули, він проснувся на крик ОСОБА_8, яка кликала на допомогу, квартира була задимленою, вжиті ним заходи щодо тушіння пожежі були марними, він виплигнув через вікно, його доставили в лікарню.

Згідно з актом ЖЕК № 2 Київського району м. Донецька від 19.11.2004р. в результаті пожежі, що виникла 18.11.2004р. в квартирі № 70, та при подальшому її тушінні пожежною службою в квартирі № 69 прийшла до часткової непридатності (до 40 %) суміжна стіна з гіпсокартону, що потребує заміни всієї стіни; прийшло до непридатності покриття підлоги з лінолеума, що потребує його заміни розміром 5, 60x2, 40; необхідно замінити шпалери в кімнаті площею 14, 9 кв. м, висотою 2, 65 м. ; прийшла до непридатності електропроводка, що потребує її відновлення (а.с. 6).

Таким чином, всупереч доводам скарги щодо відсутності вини відповідача в заподіянні матеріальної шкоди, апеляційний суд вважає доведеним той факт, що між необережними діями ОСОБА_4 і наслідками, що наступили, встановлено причинний зв’язок, і тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України він повинен нести обов’язок з відшкодування заподіяної ним майну позивачів матеріальної шкоди.

Крім того, апеляційний суд вважає, що відповідачка ОСОБА_5 також повинна відшкодовувати завдану майну позивачів матеріальну шкоду, оскільки вона, дозволивши проживати в своїй квартирі сину - відповідачеві ОСОБА_4, в порушення вимог ст. 151 ЖК України не забезпечила схоронності своєї приватної власності і в порушення вимог ч. 3 ст. 13, ст. 41 Конституції України допустила її використання на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачами надано достатньо доказів на підтвердження заподіяння відповідачами внаслідок вказаної, пожежі матеріальної шкоди їх майну.

Так, ними надано акт ЖЕК № 2 Київського району м. Донецька від 19.11.2004р. щодо виявлених ушкоджень майна за результатами обстеження їх квартири (а.с. 6), укладений між позивачкою та підрядником договір від 11.12.2004р. із зазначенням загальної вартості ремонтних робіт в квартирі № 69, що складає 983 грн. (а.с. 7), товарні чеки на підтвердження понесених ними витрат з оплати вартості придбаних будівельних матеріалів для здійснення ремонту на загальну суму 1002, 60 грн. (а.с. 9-11).

Однак, визначаючи розмір цієї шкоди, суд врахував також вартість заміни вікон у розмірі 1139, 93 грн. та дверного блоку - 1050 грн., з чим апеляційний суд погодитись не може, оскільки в акті ЖЄК № 2 Київського району м. Донецька від 19.11.2004р. не зазначено про те, що внаслідок пожежі дверний та віконні блоки були ушкоджені (а.с. 6).

За таких обставин, розмір заподіяної майну позивачів з вини відповідачів матеріальної шкоди повинен бути визначений у розмірі 1985 грн. 60 коп. (983 грн. -вартість ремонтних робіт + 1002 грн. 60 коп. - вартість будматеріалів) і з кожного з відповідачів на користь позивачів слід стягнути у відкодування цієї шкоди по 992 грн. 80 коп.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Всупереч доводам скарги апеляційний суд вважає, що позивачами доведено суду і факт заподіяння ним неправомірними діями відповідачів моральної шкоди.

При цьому апеляційний суд враховує ті обставини, що пожежа в квартирі № 70 сталася у холодну пору року, було пошкоджено майно позивачів, зокрема, вигоріла стіна в жилій кімнаті, було пошкоджено електропроводку, внаслідок чого вони певний час були позбавлені можливості користуватися в належній їм квартирі № 69 електроприладами, обігрівачем, мерзли, а тому були змушені додавати зусиль для організації свого життя, здійснювати ремонтні роботи, у зв’язку з чим відчували моральні страждання.

При вирішенні питання щодо розміру заподіяної моральної шкоди апеляційний суд враховує тяжкість, характер, обсяг спричинених позивачам моральних страждань, їх тривалість, змушеність позивачів додавати зусиль для організації свого життя, вимоги розумності та справедливості і вважає доцільним стягнути з відповідачів на користь позивачів 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди - по 1000 грн. з кожного з них.

Суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку щодо спричинення позивачам моральної шкоди, зробив невірний висновок щодо заподіяння цієї шкоди тільки з вини відповідача ОСОБА_9

Апеляційний суд вважає доведеним факт заподіяння позивачам внаслідок неправомірних дій обох відповідачів моральної шкоди, оскільки власник квартири № 70 ОСОБА_5 не забезпечила схоронності належної їй на час пожежі квартири, а необережні дії її сина - відповідача ОСОБА_4 (необережне поводження з вогнем) знаходяться у причинному зв’язку з наслідками пожежі, що призвели до ушкодження майна позивачів.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки вказані висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і при вирішенні цього спору неправильно застосовано норми матеріального права, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Доводи скарги щодо безпідставності стягнутих з відповідача 200 грн. витрат на правову допомогу апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ці витрати підтверджено документально (а.с. 16), тому ці судові витрати слід стягнути з відповідачів - по 100 грн. з кожного з них.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки під час розгляду справи в апеляційному суді було встановлено грубе порушення матеріального закону при вирішенні цього спору судом першої інстанції, яке є обов’язковою підставою для скасування рішення, апеляційний суд вважає можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги і ухвалити нове рішення з приводу заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь позивачів підлягають стягненню по 25, 50 грн. судового збору та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди до 967, 30 грн. з кожного з них, у відшкодування моральної шкоди по 1000 грн. - з кожного з них, по 100 грн. витрат за надану правову допомогу - з кожного з них, по 25 грн. 50 коп. судового збору з кожного з них та по 15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - з кожного з них.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.