АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц-1194 2009 р.

Головуючий по 1 інстанції Середа Л.В.

Категорія: № 46, 48

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В. Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Макарчук Н.С.

з участю прокурора Пащенка С. М.

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 7 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відібрання дитини, повернення її матері з якою вона проживала та стягнення аліментів на утримання дитини,

встановила:

07.04.2009 р. ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відібрання дитини, повернення її матері з якою вона проживала та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обгрунтування заявлених вимог вказувала, що 05.08.2008 р. було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний запис № 456 від 09.09.2008 p., від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

26.06.2008 р. за обоюдною згодою батьків, вона разом з дитиною змінила місце проживання, і з цього часу проживає за адресою АДРЕСА_2

Батько дитини, ОСОБА_3, з червня 2008 року лише раз провідав дитину у дитячому садочку в с Піщана, а дідусь - ОСОБА_4, час від часу навідувався до онука, та з її дозволу забирав його на вихідні у м. Черкаси.

08.03.2009 р. ОСОБА_4 забрав ОСОБА_4 з її квартири для того щоб побути з ним на вихідних, але через тиждень ОСОБА_4 взагалі перестав брати слухавку телефону, і не повернув їй дитину.

Тому просила суд відібрати ОСОБА_6 у батька ОСОБА_3 та діда ОСОБА_4 та зобов’язати їх повернути сина матері з якою він проживав та стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 7 квітня 2009 року відкрито провадження по справі, та призначено попереднє судове засідання по справі на 23.04.2009 р. на 8-30 год.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду як постановлену з порушенням норм процесуального права скасувати, оскільки дана цивільна справа не підсудна Золотоніському міськрайонному суду, а позовну заяву повернути позивачу для звернення до суду за підсудністю.

ОСОБА_4 подав заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_3, її представника ОСОБА_7, прокурора Пащенка С. М., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відібрання дитини, повернення її матері з якою вона проживала і стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції, виходив з того, що дана справа підсудна Золотоніському міськрайонному суду Черкаської області.

Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернулась в суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відібрання дитини, повернення її матері з якою вона проживала і стягнення аліментів на утримання дитини.

Таким чином зміст позовних вимог свідчить про те, що серед заявлених позивачкою вимог, в поданій нею до суду позовній заяві, є вимога про стягнення аліментів на утримання дитини.

Частиною 1 статті 110 ЦПК України, яка регламентує підсудність справ за вибором позивача, визначено, що позови про стягнення аліментів, можуть пред’являтись також за місцем проживання позивача.

За статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

При цьому місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 являється власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_2, в якій, на час звернення до суду, проживає без реєстрації а. с. 42. Дана адреса вказана позивачкою і в позовній заяві з якою вона звернулась до суду.

Враховуючи, що ст. 110 ЦПК України для категорії справ про стягнення аліментів передбачає підсудність справ за вибором позивача, судова колегія приходить до висновку, що районний суд враховуючи зміст позовних вимог та місце проживання позивачки обгрунтовано прийшов до висновку, що дана справа підсудна Золотоніському міськрайонному суду Черкаської області.

Посилання апелянта на те, що позивачка ОСОБА_3 зареєстрована в м. Черкаси АДРЕСА_1 і що суд відкриваючи провадження не зобов’язав позивачку надати ксерокопію паспорта для з’ясування її місця реєстрації, у зв’язку з чим відкрив провадження у справі з порушенням статей 109 та 110 ЦПК України, не може бути підставою для скасування ухвали суду, так як при вирішенні питання щодо підсудності справи, згідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, береться до уваги саме місце проживання сторін, а не місце їх реєстрації.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 7 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.