Справа № 22Ц-1833/2009 рік

Головуючий в 1 інстанції Скрипник О. Г.

Доповідач в II інстанції Суханова Є.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Оношко Г. М,

при секретарі Рудзінській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2009 року було задоволено клопотання позивачки про накладання арешту на майно.

Не погодившись з висновками, наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладання арешту.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона обгрунтована та підлягає задоволенню.

Апелянт звернувся з апеляційною скаргою, керуючись вимогами ст. 292 ч. 1 ЦПК України, згідно з якою, особа, яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права має право звернутись з апеляційною скаргою.

Колегія суддів встановила, що 2 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 179 (копія договору знаходиться в матеріалах справи). 9 лютого 2009 року на підставі цього договору Комунальним підприємством Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" було прийняте рішення про реєстрацію права власності апелянта на квартиру АДРЕСА_2 (витяг додано до апеляційної скарги).

На день укладання договору ні апелянт ні відповідач не знали по винесення оскаржуваної ухвали, що підтверджується протоколом судового засідання від 2 січня 2009 року, з якого вбачається, що ухвала постановлена у відсутності сторін.

Копію ухвали відповідач ОСОБА_4 отримав 11 лютого 2009 року, а апелянт дізнався про ухвалу тільки 15 лютого 2009 року від відповідача.

В день підписання та посвідчення договору нотаріус Київського міського нотаріального округу перевірив відсутність заборон на відчуження майна, що відчужувалось згідно з договором. Витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що були отримані нотаріусом № 22461217 отриманий 2 лютого 2009 року о 17 годину 45 хвилин, № 22461265 отриманий 2 лютого 2009 року о 17 годині 49 хвилин, № 22461300 отриманий 2 лютого 2009 року о 17 годині 52 хвилини свідчать про відсутність будь-яких заборон на відчуження майна на момент посвідчення та реєстрації правочину.

Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності на майно виникає з моменту державної реєстрації правочину (договору). Державну реєстрацію правочину було проведено 2 лютого 2009 року, про що зроблено запис номеру правочину 3322275 у Державному реєстрі правочинів (копія витягу з Державного реєстру правочинів знаходиться в матеріалах справи).

9 лютого 2009 року відбулась державна реєстрація права власності на квартиру, про що зроблена відповідна відмітка на договорі.

Згідно з зазначеними договором, апелянт набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 0356 га, розташовану в с Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Цей договір укладено з метою та на виконання в повному обсязі своїх зобов’язань перед апелянтом за договором безоплатної позики від 29 грудня 2008 року. Право приватної власності апелянта було зареєстровано Комунальним підприємством Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації 9 лютого 2009 року за реєстраційним номером 233349103

Таким чином, на майно, що належить апелянту на законних підставах, право власності на яке перейшло до нього відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином укладеного та посвідченого договору, суд першої інстанції наклав арешт за зобов’язаннями іншої особи.

Відповідно до частини 1 ст. 527 ЦК України боржник має виконувати своє зобов’язання перед кредитором.

Відповідно до п. 1 ст. 152 ЦПКУ країни позовом забезпечується накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться у нього або і інших осіб.

Накладання арешту на майно, що належить апелянту порушує його майнові права, таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, про обгрунтованість апеляційної скарги.

Ухвала суду підлягає скасуванню, а клопотання позивача не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 293, 295, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2009 року про накладання арешту по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Вишгородським районним судом Київської області про накладання арешту на земельну ділянку площею 0, 035 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та житловий будинок АДРЕСА_2

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.