Справа 22ц-20866/09
Головуючий у першій інстанції Грищенко Н.М.
Категорія - 26 (І)
Доповідач Барильська А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ляховської І.Є., суддів - Барильської А.П., Карнаух В.В. при секретарі - Іванюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа відкрите акціонерне товариство «Суха Балка», про перерахунок розміру відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ВАТ «Суха Балка») на його користь недоплату по щомісячним платежам з період з 01.01.2001 року по 01.04.2001 року в сумі 278, 55 грн. та з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) недоплату по щомісячним страховим виплатам з 01.04.2001 року по 01.08.2008 року в сумі 27 543, 11 грн. та щомісячно виплачувати по 1585, 59 грн., починаючи з 01.08.2008 року до наступного перерахунку.
Ухвалою суду від 13 березня 2009 року за заявою представника позивача позовні вимоги ОСОБА_3 до ВАТ «Суха Балка» залишено без розгляду (а.с. 62).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з Відділення Фонду на користь позивача недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 18.08.2005 року по 01.08.2008 року в розмірі 20 329, 49 грн. та щомісячно по 1518, 59 грн., починаючи з 01.08.2008 року до наступного перерахунку; на користь держави 1, 50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд, оскільки судом безпідставно залучено Відділення Фонду до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи; не взято до уваги, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності; не враховано, що в липні 1994 року та січні 1996 року на підприємстві не було фактичного підвищення заробітної плати; не витребувано відомості про нарахування та одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював з 19.02.1963 року підземним машиністом електровозу 5 розряду шахти «ім. Фрунзе» тресту «Ленінруда», з 03.05.1967 року по 16.11.1989 рік працював підземним бурильником, 17.11.1989 року був переведений машиністом електровозу в підземних умовах РУ ім. XX партз’їзду. 19.04.1991 року позивача звільнено з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.
Згідно довідки НДІ промислової медицини № 4628 від 28.12.2004 року позивачу було встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів 2 ст. ), нейросенсорна туговухість 1 ст.
Висновком ВТЕК з 27.05.1992 року ОСОБА_3 встановлено 15 % втрати професійної працездатності, з 01.07.1993 року - 20 %, при переогляді 01.07.1994 року -20 % втрати профпрацездатності. Висновком МСЕК від 07.12.2005 року позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності, з яких: 40 % - по хронічному обструктивному захворюванню легень та 10 % - по туговухості, 3 група інвалідності., повторно, безстроково.
В 1992 році ОСОБА_3 призначено відшкодування шкоди в сумі 1173 крб. 90 коп. відповідно до постанови КМУ № 276 від 26.05.1992 року, виходячи із середньомісячного заробітку по професії машиніста електровоза по ВАТ «Суха Балка» за січень - квітень 1992 року в сумі 7826 грн. та 15 % втрати професійної працездатності.
Наказом по ВАТ «Суха Балка» № 316/93 від 03.08.1993 року позивачу призначено виплачувати з 01.07.1993 року по 13100, 40 крб., виходячи із середнього заробітку машиніста електровозу з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок в розмірі 65502 крб. та 20 % втрати професійної працездатності. Суми відшкодування шкоди до липня 1994 року позивачем не оспорюються.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнту 2 з 01.07.1994 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року «Про збільшення частини тарифів і заробітної плати працівників виробничих галузей народного господарства» і коефіцієнта 2.5 з 1.01.1996 року на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій від 28.12.1995 року № 1982. Доводи про те, що в липні 1994 року та січні 1996 року на підприємстві не було фактичного підвищення заробітної плати та, що судом не витребувано відомості про нарахування та одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків" (надалі - Правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «Суха Балка» не надано доказів зміни структури заробітної плати, а з 1.07.1994 року наказом № 543 від 29.07.1994 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року «Про збільшення частини тарифів і заробітної плати працівників виробничих галузей народного господарства» підвищив в 2 рази тарифні ставки (посадові оклади), і з 1.01.1996 року - в 2.5 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій підприємства від 28.12.1995 року № 1982 без будь - яких змін в структурі заробітної плати.
Доводи Відділення Фонду про те, що воно не може бути відповідачем по даній справі не грунтуються на законі, оскільки з набранням чинності 01.04.2001 року Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов’язок по виплаті щомісячних страхових виплат особам, яким встановлено втрату працездатності, покладено на Відділення Фонду.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги відносно пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 з подальшими змінами і доповненнями "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо потерпілому або особам, що мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплатили суми такого відшкодування, ці суми, обчислені відповідно до Правил, виплачуються без обмеження будь - яким строком і підлягають коригуванню у зв’язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду обгрунтовані та підтверджуються письмовими матеріалами справи, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.