І інстанція                                                                            

справа № 2-1097/10

категорія 36        

            РІШЕННЯ                        

                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді – Кравченко В.Є.,

при секретарі – Пронкіній К.О.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах своїх і малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Севастопольської міської Ради, третя особа : Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, про визнання права власності на спадщину, -  

                                 ВСТАНОВИВ :

    Позивачі – ОСОБА_1 в інтересах своїх і малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Севастопольської міської Ради про визнання права власності на спадщину, у якому зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_6. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: на земельну ділянку, площею – 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Єдиними спадкоємцями за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України є саме вони. Дана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2004 року. Ще при житті ОСОБА_6 почав оформляти державний акт на дану земельну ділянку, але не отримав його. Четвертою Севастопольською державною нотаріальною був здійснений запит до ДП «Центр державного земельного кадастру при держкомітеті України по земельним ресурсам» щодо видачі їм, як спадкоємцям, на руки державного акту на дану земельну ділянку для подальшого оформлення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину, однак, їм було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду для визнання права на спадщину, оскільки державний акт на земельну ділянку на померлу особу не видається. У зв’язку з чим позивачі просять суд на підставі ст. ст. 1261, 1268 ЦК України визнати за ними  право власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 по: 1/5 частини за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; 1/5 частини за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; 1/5 частини за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; 1/5 частини за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4; 1/5 частини за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.        

    Позивач - ОСОБА_1 в інтересах своїх і малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,  а також її представник – ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

    Позивачі – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні змінили свої заявлені позовні вимоги та пояснили, що вони відмовляються від своєї частки у спадщині  на земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, залишилась після ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1.  

    Представник відповідача – Севастопольської міської Ради у судове засідання не з’явився, але надав письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу без участі сторони, на підставі наданих позивачами доказів.  

    Представник третьої особи – Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про час та день слухання справи, про причини неявки суд не сповістив. У зв’язку з чим суд визнає неявку даного учасника судового процесу неповажною та вважає за можливим розглянути справу без участі третьої особи, на підставі наданих позивачами доказів.

    Суд, вислухавши пояснення позивачів, представника позивачки, вивчивши матеріали цивільної справи, оглянувши спадкову справу № 202/2008 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6, всі надані письмові докази, знаходить змінені позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 20 грудня 2004 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу, належала земельна ділянка площею – 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, про що також свідчить витяг з Державного реєстру правочинів.

     ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер у віці 33 роки. Після його смерті залишились: його жінка – ОСОБА_1, малолітні діти – син – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, його мати – ОСОБА_4  та його батько - ОСОБА_5, які відповідно до ст. 1261 ЦК України є єдиними спадкоємцями І черги за законом та на підставі ст. 1267 ч. 1 ЦК України їх частки у спадщині є рівними.

    Відповідно до ст. 1274 ч. 2 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-якого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

    Судом встановлено, що спадкоємці І черги за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від своєї частки у спадщини  на земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1.  

    ОСОБА_1 в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до 4-ої Севастопольської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але під час оформлення права на спадщину на земельну ділянку площею – 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Севастопольської міської філії надійшла відповідь на запит № 6/1901 від 26 квітня 2010 року, згідно якої право власності на вищезазначену земельну ділянку дійсно належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 грудня 2004 року № 4774, але державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 895212 не був зареєстрований та виданий, у зв’язку з чим нотаріусом було роз’яснено, що він не може видати відповідне свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку з зазначених підстав.

    Вищевикладені обставини  є підставою для звернення позивачів до суду з позовом про визнання права власності на спадщину, а саме: земельну ділянку площею – 0,08 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

    Відповідно до вимог п. 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів про право власності на земельну ділянку і право постійного користування  земельною ділянкою, а також договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 року № 43, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.06.199р. за № 354/3647 право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

    Згідно зі ст. 3 ЦК України серед основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

    В силу статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав  та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

    Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входить сукупність прав та обов’язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

    В силу положень ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

    Відповідно до вимог ст. 1299 ЦК України позивачам у справі, як спадкоємцям, зобов’язані зареєструвати нерухоме майно у встановленому законом порядку.

    За аналогією закону, відповідно до ст. 8, 392 ЦК України суд вважає, що законний спадкоємець може  пред'явити позов про визнання його права власності у порядку спадкування.

    У зв’язку з чим, суд дійшов до висновку про задоволення змінених позовних вимог, оскільки це буде сприяти отриманню позивачем свідоцтва про право власності на спадкове майно у вигляді вищевказаної земельної ділянки і оформленню у відповідності з вимогами чинного цивільного і земельного законодавства документів на це майно у відповідних державних установах.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 11, 392, 1218, 1225, 1274 ч. 2, 1299 ЦК України, ст.ст. 10,11,30,57-60,88,169,174,209,212,213,215-218 ЦПК України, суд,

                             ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Севастопольської міської Ради,третя особа: Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, про визнання права власності на спадщину – задовольнити в повному обсязі.

    Визнати право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6, а саме: земельну ділянку, площею – 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, по: 3/5 частини за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; 1/5 частини за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; 1/5 частини за  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

    Рішення може бути оскаржено позивачем  в апеляційний суд м. Севастополя шляхом подання в Нахімовський районний суд м. Севастополя апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення.

                                Суддя-підпис

З оригіналом згідно :

Суддя Нахімовського районного суду

м. Севастополя                            В.Є.Кравченко