Справа № 22Ц-1969

Головуючий у І інстанції Костюк Л.О.

Категорія

Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: судді Антоненко В.І. Суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М. А. При секретарі: Приходько Л. Г.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Броварського міжрайонного прокурора на рішення Броварського міськрайсуду від 14.11.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 де виконкому Броварської міськради про визнання права власності на самочинні будівлі,

Встановила:

У жовтні 2008 року позивачка звернулася в суд з вказаним позовом і просила визнати за нею право власності на нерухоме майно, самочинно збудоване на земельній ділянці пл. 580 кв. м., що належить їй на праві власності за адресою: м. АДРЕСА_1 а саме на гараж під літерою „Д", розміром 3, 25 х 6, 5 м., посилаючись на те, що рішенням Броварського міськвиконкому від 23.09.2008 року № 484 їй було відмовлено в узаконенні гаража в зв"язку з порушенням державних будівельних норм, а інспекцією Держархбудконтролю її було притягнуто до адмінвідповідальності за самовільне будівництво спірного гаража.

Вважала, що будівництвом гаража вона не порушила права інших осіб, оскільки спірний гараж розташований на’ належній їй земельній ділянці.

Заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Заочним рішенням Броварського міськрайсуду від 14.11.2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Броварський міжрайонний прокурор просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові, посилаючись на неповне з’ясування обставин що мають значення для справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда. інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно п.5 цієї статті на вимогу власника / користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту позивачка є власником земельної ділянки площею 580 кв. м. На вказаній земельній ділянці розташований жилий будинок з відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в м. АДРЕСА_1 був самовільно без відповідного дозволу на будівництво Броварського міськвиконкому побудований гараж.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд не врахував вимоги ст. 376 ЦК України, що визнання права власності на нерухоме майно, самочинно збудоване можливе за умови, що зведена будова відповідає державним будівельним нормам, вимогам протипожежної безпеки та не порушує прав інших осіб.

Проте у справі відсутні висновки з цих питань відповідних державних органів / відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду/, а з наданих доказів вбачається, що з боку позивачки є порушення, а саме гараж збудовано з порушенням вимог щодо меж червоних ліній, передбачених в Державних будівельних нормах України / ДБН 360-92/, за що останню було притягнуто до адмінвідповідальності.

Крім того до участі у справі судом не було залучено інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, що є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд на підставі п.4 ст. 311 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Броварського міжрайонного прокурора задовольнити частково, рішення Броварського міськрайсуду від 14.11.2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.