АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2544 / 2009р.

Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

Суддя-доповідач: Осоцький І.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Мануйлоьа Ю.С.,

Осоцького І.І., Суддів: Глазкової О. Г.

При секретарі: Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від "19" березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - КП «Підприємство комунальної власності», Сектор громадянства еміграції, реєстрації фізичних осіб Енергодарського МВУМВС України в Запорізькій області. ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Енергодарської міської ради, треті особи - КП «Підприємство комунальної власності», ДКП Енергодарське БТІ, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зміну договору найму житлового приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В позові зазначала, що її колишній чоловік, ОСОБА_2, з 01 жовтня 2004 року без поважних причин та більш ніш на шість місяців залишив спірну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Тривалий час в спірній квартирі не проживає, витрати по утриманню квартири не несе, тому на підставі ст. 71 ЖК України він втратив право користування житловим приміщенням.

З огляду на вищевикладене, просила суд визнати ОСОБА_2’В.<таким, що втратив право користування житлом, а саме спірною квартирою № АДРЕСА_2

Заперечуючи проти позову у серпні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, зміну умов договору.

Свої вимоги мотивував тим, що з 1993 року він постійно проживав і був зареєстрований у спірній трикімнатній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 житловою площею 41, 8 кв. м., разом з дружиною та доньками ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В грудні 2004 року він виїхав у тривале відрядження до Росії, а після повернення у лютому 2005 року не зміг потрапити до своєї квартири, оскільки замки на вхідних дверях було змінено. Зі слів дружини він дізнався, що їх шлюб розірвано і вона має намір створити нову сім’ю.

Посилаючись на те, що був відсутній в квартирі з поважних причин, іншого житла не має, просив суд усунути перешкоди у користуванні житлом і зобов’язати ОСОБА_3 передати ключі від вхідних дверей для виготовлення дублікатів. Крім того, просив змінити умови договору житлового найму, виділивши йому в спірній квартирі у користування кімнату, площею 9, 9 кв. м., а відповідачу з доньками - кімнати, площею 20, 2 кв. м. і 11, 7 кв. м., інші приміщення в квартирі залишити у загальному користуванні.

Також просив скасувати розпорядження органу приватизації від 05.06.2006 року № 3801 про передачу відповідачам в приватну спільну власність цієї квартири, визнати недійсним свідоцтво про право власності № 3801 від 05.06.2006 року про належність відповідачам на праві спільної часткової власності квартири № АДРЕСА_2 та вселити його у вказану вище квартиру.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 19 березня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі за адресою АДРЕСА_2.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог, а його позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 про втрату ОСОБА_6 права користування житловим приміщенням та про відмову у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 суд правильно виходив з того, , що останнім не було доведено поважності причин відсутності у спірному житловому приміщенні понад шести місяців, починаючі з 01.10.2004 року.

Відповідно до ч.3 п.2 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім членом сім"ї наймача понад 6-ти місяців у випадку тимчасового виїзду останнього з постійного місця проживання за умовами і характером роботи -протягом усього часу виконання цієї роботи.

Сторонами по справі було визнано, що ОСОБА_2 не проживав за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_3 з 01.10.2004 року більш ніж шість місяців і тому ці обставини за ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають додатковому доказуванню.

В якості причин свого не проживання з 01.1О.2004 року у спірній квартирі ОСОБА_6 3азначено те, що він впродовж з певного часу, а саме 45 діб з перервами знаходився у відрядженні та надано посвідчення про відрядження, проїзні документі.

Однак з показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_6 безперервно не було у спірній квартирі з 01.10.2004 року.

Отже, якщо допустити, що ОСОБА_6 дійсно знаходився у відрядженнях, то він тимчасово виїздив у ці відрядження з іншого місця проживання, а у спірному - не проживав.

Згідно до ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести на підставі належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Судом здійснено на ряду з іншими доказами належну оцінку наданим проїзним документам та посвідченням про відрядження ОСОБА_6 і у відповідності до Наказу державної податкової адміністрації України № 260 від 28.07.1997 року., Про затвердження форми посвідчення про відрядження" встановлено про порушення порядку оформлення відряджень ТОВ „Техновекс" на ім"я ОСОБА_2 з листопада 2004 року по лютий 2005 року, а враховуючі що ОСОБА_6 сам є директором цього підприємства, який займається оформленням цих документів, то належними та допустимими доказами ці документи визнати невежливо.

Тому судом правомірно не було прийнято до уваги вищевказані докази щодо поважності причин відсутності ОСОБА_6 у житловому приміщення з 01.10.2004 року.

Інших доказів про поважність причин своєї відсутності у цьому житловому приміщені ОСОБА_6 надано не було.

За таких обставин справи, судова колегія вважає, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_3О та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст., ст. 307. 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області:від "19" березня 2009 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.