справа 2-1629/10

категорія 26

І інстанція

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 травня  2010 року                                             м. Севастополь                                                                

Суддя Нахімовського районного суду м. Севастополя  Кравченко В.Є., при секретарі Пронкіній К.О., за участю  позивача  ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди, -

                                                                    в с т а н о в и в :

ОСОБА_1  звернувся до Нахімовського районного суду  м. Севастополя з позовом, в якому, просить стягнути з відповідача – ОСОБА_2 на його користь  матеріальну шкоду, в сумі 300 грн.,  моральну шкоду, у сумі 10 000,00 грн. та відшкодувати судові витрати пов’язані з розглядом справи, та з наданням правової допомоги при складанні позовної заяви, відповідно до наданих фінансових документів. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує тими обставинами, що відповідач, являючись його сусідкою  за адресою АДРЕСА_1 16.08.2009 року пошкодила телефонний кабель і кабель супутникової антени, замок вхідної двері в його квартиру.  По даному факту він звернувся до органів міліції, проте в порушенні кримінальної справи йому було відмовлено, у зв’язку з чим, позивач вважає, що його порушене право підлягає відновленню у порядку цивільного судочинства на підставі ст.1166 ЦК України. Вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди  мотивовані тими обставинами, що ОСОБА_2 веде аморальний образ життя, зловживає спиртними напоями, виражається нецензурно у відношенні його та  членів його родини, постійно конфліктує з ними,  погрожує фізичною розправою, постійні скандали призводять до нервового стану його та членів його родини, діти побоюються виходити самостійно  за межи квартири, неправомірна поведінка по ночам  порушує привичний  уклад життя  родини позивача.  Оскільки профілактичні бесіди з відповідачем з боку міліції не дають ніякого результату,  позивач вважає, що на підставі ст. 23 ЦК України його моральні страждання підлягають відшкодуванню у судовому порядку.

У судовому засіданні позивач – ОСОБА_1  підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та її представник – ОСОБА_3 з позовом не погодились у повному обсязі, вважають що позивачем не  надано доказів спричинення саме ОСОБА_2  матеріальної шкоди  його майна,  вважає, що дані вимоги пред’явлені позивачем у зв’язку з наявністю  обоюдних неприязних відношень між сторонами, підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді компенсування моральної шкоди також відсутні.

У судовому засіданні свідки – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9  підтвердили той факт,  що відповідач – ОСОБА_2  неодноразово висловлювалась в адресу позивача – ОСОБА_1 брудною лайкою. Проте,  жодний зі свідків не підтвердив  обставин спричинення безпосередньо ОСОБА_2  позивачу матеріальної шкоди (пошкодження телефонного кабелю, кабелю  супутникової антени, замків  вхідної двері в квартиру позивача).

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи  з наступних підстав.

У своєму позові позивач ОСОБА_1  зазначає, що 16 серпня 2009 року він, виходячи зі своєї  квартири, виявив пошкоджений телефонний кабель та кабель супутникової антени. Крім цього, замок  вхідної двері знаходився у несправному стані. На відновлення пошкоджених речей він потратив 300 грн., що підтверджується товарним чеком № 63 від 17 серпня 2009 року.

Відповідно до ст. 1166 ч. 1, 2 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,  яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.3 ст. 10 та ч.1,2,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на правову підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, на підтвердження своїх вимог позивач ОСОБА_1, всупереч вимогам ч.3 ст. 10 та ч.1,2,4 ст. 60 ЦПК України, не надав жодних доказів щодо завдання його майну майнової шкоди саме з боку відповідачки ОСОБА_2, в судовому засіданні позивач зазначив, що це його суб’єктивне припущення.  У зв’язку з чим суд приходить до висновку щодо відсутності її вини у заподіянні даної шкоди, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою ОСОБА_2 та шкодою, завданою позивачу ОСОБА_1

 Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки матеріальної шкоди є необґрунтованими у зв’язку з чим, підстави для  їх задоволення не встановлені судом.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної (немайнової) шкоди суд вважає їх обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню у зменшеному розмірі, виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право  звернутися  до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть  бути у тому числі : відшкодування  моральної (немайнової) шкоди.

Підставою звернення позивача за захистом свого порушеного немайнового права у спосіб - відшкодування  моральної шкоди є обставини того, що профілактичні бесіди  працівників міліції не призвели до належної поведінки відповідача відносно позивача та членів його родини.

В силу ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній  особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ст. 23 ч. 2 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних  стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї  чи близьких родичів;  у приниженні честі та гідності фізичної особи. Таким чином, вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на деліктній відповідальності, положення статті 23 Цивільного кодексу України при розгляді спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають застосовуватися з урахуванням приписів статті 1167 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що відповідач – ОСОБА_2 , знаходячись у  алкогольному сп’янінні  неодноразово висловлювалась в адресу позивача – ОСОБА_1 брудною лайкою у присутності інших людей, висловлювала словесні погрози фізичною розправою. Дані факти встановлені під час проведення перевірки дільничним інспектором Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі  заяв ОСОБА_1, які надходили до Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі 06 серпня 2009 року та 15 серпня 2009 року. Після проведеної перевірки  були винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно громадянки ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого  ст. ст. 129 та 194 КК України. Зазначені постанови  в частині  непогодженістю з їх мотивувальною частиною не були оскаржені у порядку ст. 99-1 КПК України, ОСОБА_2 Крім того, факт неодноразової образи позивача з боку відповідача також підтверджений поясненнями свідків у судовому засіданні.  Разом з цим, відмова органа досудового слідства в порушенні кримінальної справи за ознакою відсутності реальної погрози життю, на думку суду,  не  свідчить про відсутність  підстав для відшкодування моральної шкоди в межах цивільного судочинства.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд вважає доведеним наявність немайнової шкоди, заподіяної позивачу – ОСОБА_1 саме з вини відповідача – ОСОБА_2, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв’язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї, у образах, які  принижували його честь та гідність позивача, а також членів його родини, що викликало порушення привичного укладу  життя позивача та його родини, обмежило його можливості вести спокійний образ життя.  

Проте, суд вважає, що розмір шкоди – 10 000,00 грн., які вимагає стягнути позивач є значно завищеним. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги ст. 23 ч. 3 ЦК України, згідно якої моральна шкода відшкодовується грішми,  з врахуванням  принципу розумності та справедливості. З оглядом на наведене, суд оцінює заподіяну позивачу моральну шкоду у грошовій сумі – 300 грн., у зв’язку з чим вважає за необхідним стягнути її з відповідача на користь позивача.  

Частково задовольняючи позов в цієї частині, суд  також виходів з того, що вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди  ґрунтуються  на обставинах тривалої протиправної поведінки відповідача  щодо нього самого, членів його сім'ї , яка була встановлена  працівниками Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі, а не  пошкодженням майна позивача.

Посилання представника відповідача на наявність обоюдних неприязних відносин між сторонами у справі не є підставою для відмови у позові про відшкодування моральної(немайнової)  шкоди.  Крім того, ОСОБА_2 також  не позбавлена права звернутися  до суду за аналогічними позовними вимогами.

На вимогу ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача – ОСОБА_2 на користь позивача – ОСОБА_1  сплачений ним судовий збір за вимогу про відшкодування моральної  (немайнової шкоди), в сумі - 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі – 37 грн. 00 коп., з врахуванням  розмірів, встановлених Постановою  КМУ від 21.12.2005 р. за № 1258 (з останніми  змінами та доповненнями).

Витрати, понесені позивачем при наданні правової допомоги, у розмірі 150,00 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки  з квитанції № 720565 від 03.09.2009р. не вбачається що ці витрати позивач  поніс при складанні позовної заяви по даній  справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 23, 1167 Цивільного кодексу України, рекомендаціями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах   про   відшкодування   моральної  (немайнової)   шкоди" та статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 84, 88, 179, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

                                                                в и р і ш и в:

   Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

 Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, в сумі 300,00 грн., судові витрати , пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме,  судовий збір, в сумі 08,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 37,00 грн.

В іншій частині  позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди  -  відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подання до Нахімовського районного суду міста Севастополя апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення подається до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                                                                    В.Є. Кравченко