Р І Ш Е Н Н Я Справа №ц2-1399/10
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі : головуючого - судді - Ямкової О.О., при секретарі – Петровській О.С., за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3, представника відповідача – ОСОБА_4, експерта – Кульова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та розподіл сумісно нажитого майна, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та заявою про зменшення позовних вимог до ОСОБА_3, в якому просила визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та розділити майно придбане в період шлюбу, виділивши їй у власність квартиру АДРЕСА_1, у тому числі як грошової еквівалент проданого автомобіля НОМЕР_1, м`який куток, набір меблів для спальної кімнати, прихожу, холодильник "SAMSUNG" та чотири люстри, а всього на загальну суму 619632грн.18коп., а відповідачу виділити у власність нежитлове приміщення площею 26,8кв.м. по АДРЕСА_2, у тому числі як грошовий еквівалент проданого автомобіля НОМЕР_2, набір кухонних меблів, стіл кухонний, телевізор "SONI TRINITRON", телефон-факс "PANASONIC" та вмивальню "МОЙДОДИР", а всього загальною вартістю 312648грн.80коп. та стягнути з останнього на користь позивача грошову компенсацію до двох третин усього майна в розмірі 1888грн.47коп..
У судовому засіданні позивач, її представник вимоги позову підтримали, посилаючись на обставини, які викладені у позові.
Відповідач, його представник позовні вимоги визнали частково та пояснили, що підстав для визнання квартири об`єктом права спільної власності немає, як немає підстав для поділу набору меблів для спальної кімнати та прихожій, оскільки це майно є власністю матері відповідача, що було нею йому подаровано. Також немає підстав для відступу від рівності сторін, так як він утримує спільну дитину, а позивач йому перешкоджає в участі для її виховання.
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків та експертів, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із копій заочного рішення Центрального райсуду м. Миколаєва від 05.2007року та копій свідоцтв, ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 16.01.1999року, якій після припинення з серпня 2005року між ними подружніх відносин та спільного господарства за рішенням суду розірвано з отриманням свідоцтва в органах РАГС 24.05.2007року.
Відповідно до копій свідоцтва, довідки ВДВС, заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.02.2010року, відповіді служби у справах дітей №1811/66 від 14.02.2010року та рішення виконкому Миколаївської міської ради №2273 від 16.12.2009року, сторони від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, 24.10.1999року, на утримання якої позивачем з відповідача з 15.07.2009року стягнуті аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку, які він регулярно сплачує, але виходячи із його пояснень, що підтверджено наданими письмовими доказами, з листопаду 2009року немає можливості брати участі у вихованні та утриманні дитини, у зв`язку з перешкодами, які чинить йому в цьому позивачка.
Згідно до наданих копій договорів купівлі-продажу №4380 від 22.04.200року, дарування Р.№1579 від 11.05.2000року та підряду №23 від 15.05.200року, мати відповідача ОСОБА_6 подарувала своєму сину – відповідачу ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 50,3кв.м., загальною площею 80кв.м. та інвентарною вартістю 26490грн.00коп.. Після чого, 15.05.2000року уклала з ПП "КАВИС" договір підряду на ремонт подарованої сину квартири на суму 22000грн.00коп., що у процентному відношенні складало 90% від вартості подарованої спірній квартири та сплатила зазначену суму підрядчику. Зазначені обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтвердив, таким чином, допустимість наданих суду письмових доказів.
Відповідно до висновку експерта №1328-1330 від 30.04.2010року дійсна вартість квартири АДРЕСА_1 житловою площею 49,8кв.м., загальною площею 80кв.м., що була переобладнана з чотирьохкімнатної у трьохкімнатну, складає на момент розгляду справи 489504грн.00коп. з урахуванням вартості проведеного у неї ремонту в цінах, що діють на час розгляду справи – 242224грн.80коп.. Як зазначила допитаний у судовому засіданні експерт Масляєва О.К. основні ремонтні роботи, у тому числі по переобладнанню квартири були проведені на час її придбання, тобто на 2000рік. Проти цього, не заперечували і сторони, які пояснили, що в`їхали на проживання до спірній квартири, після проведення у неї ремонту в грудні 2000року.
Тому суд вважає, що ремонтні роботи в квартирі, що належить відповідачу ОСОБА_3 на праві особистої власності були зроблені його матір`ю за її кошти без залучення сумісної праці подружжя. Внаслідок цих робіт житлова площа квартири зменшилася зі збільшенням площі допоміжних приміщень. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували надані суду та досліджені вище докази та підтверджували істотне збільшення вартості майна за рахунок сумісних коштів подружжя у вигляді спірній квартири, яка належить одному із подружжя, суду позивачем не надано. Таким чином, правових підстав для визнання квартири АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - немає.
Між тим, відповідно до наданих письмових доказів та висновків експертів №1326 від 19.04.2010року, №1328-1330 від 30.04.2010року, 1327 від 11.05.2010року, в період знаходження у шлюбі сторони придбали на сумісні кошти наступне майно: автомобіль НОМЕР_3, вартістю 78754грн.18коп., нежитлове приміщення площею 26,8кв.м. по АДРЕСА_2, вартістю 144648грн., набір кухонних меблів, вартістю 27650грн.00коп., м`який куток, вартістю 28314грн.00коп., холодильник "SAMSUNG", вартістю 4080грн.00коп., стіл кухонний, вартістю 3325грн.00коп., телевізор "SONI TRINITRON", вартістю 5760грн.00коп., телефон-факс "PANASONIC", вартістю 900грн., люстру п`ятиріжкову, вартістю 2720грн.00коп., люстру трьохріжкову, вартістю 236грн.00коп., люстру двохріжкову, вартістю 176грн.00коп., люстру п`ятиріжкову, вартістю 280грн.00коп., вмивальню "МОЙДОДИР", вартістю 1350грн.00коп., а усього загальною вартістю 298193грн.18коп.. Автомобіль BMW-320i, р/н НОМЕР_4, був придбаний також сторонами у період шлюбу за рахунок коштів, отриманих відповідачем в кредит в ПАТ "УкрСиббанку" та сумісних коштів, сплачених в якості первісного внеску. Вартість та перелік вищезазначеного майна сторони не оспорюють.
Майно у вигляді набору меблів для спальної кімнати, вартістю 11088грн.00коп. та прихожій, вартістю 4480грн.00коп. не може бути враховано при поділі сумісно нажитого майна та підлягає виключенню з його переліку, так як воно відповідно до копії договору №30 від 10.07.2000року належить на праві власності матері відповідача ОСОБА_6, якою воно, в свою чергу, було передано безоплатно відповідачу для використання.
При вирішенні позовних вимог, суд вважає також, що автомобілі, які зазначені у переліку майна не підлягають розділу та виділу у власність сторін, так як були продані останніми, після припинення подружніх стосунків.
Так, відповідачем у період шлюбу на підставі кредитного договору №823-Ф, якій був укладений між ним та АКІБ "УкрСиббанк" на суму 156769грн.00коп. був придбаний автомобіль НОМЕР_5, вартістю 224500грн.02коп. зі сплатою первісного внеску в розмірі 25% від загальній його вартості. Зазначений транспортний засіб був проданий ОСОБА_3 13.04.2007року та його дійсна вартість на час продажу складала 128053грн.10коп. згідно до висновку експерта №1325 від 15.07.2010року.
Відповідно до наданих суду довідки банку, копій квитанції та проведеного відповідачем розрахунку, відповідач ОСОБА_3 виплатив за придбання автомобіля суму первісного внеску в розмірі 56125грн.01коп. і по кредитному договору суму за рахунок сумісного бюджету подружжя в розмірі 71119грн.10коп., в тому числі суму процентів в розмірі 2040грн.21коп., сплачену 1.08.2005року, яка є сумісними коштами подружжя, так як надбана під час шлюбу. Після припинення подружніх відносин відповідачем була виплачена сума в розмірі 120954грн.78коп., яка є його особистими коштами. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація в розмірі Ѕ частини від сумісно сплачених за кредитом на придбання автомобіля сумісних коштів подружжя в сумі – 63622грн.05коп..
Оскільки позивач також здійснила відчуження автомобіля НОМЕР_3, вартістю 78754грн.18коп., продав його 29.07.2006року своєї матері та розпорядилася грошовими коштами від продажу вказаного майна на свій розсуд, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію Ѕ частини від його вартості у розмірі 39377грн.09коп..
При вирішенні питання про проведення взаємних грошових компенсації за продане майно між колишнім подружжям, слід від більший частини грошової компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача, відрахувати компенсацію, яка підлягає стягненню з позивача та визначити остаточну грошову компенсацію в розмірі 24244грн.96коп., яка підлягає стягненню з відповідача за продане майно у вигляді автомобіля.
Тому між сторонами підлягає розділу майно з урахуванням розміру компенсації, загальною вартістю 504191грн.47коп., та без її врахування – 219439грн.00коп., у зв`язку з чим кожному підлягало би виділу майно з урахуванням грошової компенсації за реалізовано майно на суму 252095грн.73коп., та без її врахування 109719грн.50коп..
Таким чином, у відповідності зі п. 1 ч. 1 ст. 57, ст. ст. 62, 69, 70, 71 СК України , суд дійшов висновку, що за необхідне розділити майно, придбане в період шлюбу з урахуванням рівності сторін, їх побажань та порядку користування, якій частково склався між ними, а також відсутності спору про вартість майна, що було реалізовано. Правових підстав для відступу від рівності часток подружжя в спільно придбаному майні на користь позивача ОСОБА_1, суд не вбачає.
Тому, сумісно нажите сторонами майно слід розділити між сторонами наступним чином: виділити у власність позивача ОСОБА_1 – Ѕ частину нежитлового приміщення площею 26,8кв.м. по АДРЕСА_2, вартістю 72324грн., набір кухонних меблів, вартістю 27650грн.00коп., м`який куток, вартістю 28314грн.00коп., холодильник "SAMSUNG", вартістю 4080грн.00коп., телефон-факс "PANASONIC", вартістю 900грн., люстру трьохріжкову, вартістю 236грн.00коп., люстру двохріжкову, вартістю 176грн.00коп., люстру п`ятиріжкову, вартістю 280грн.00коп., а всього на загальну суму 133960грн.00коп.; виділити у власність відповідача Ѕ частину нежитлового приміщення площею 26,8кв.м. по АДРЕСА_2, вартістю 72324грн., стіл кухонний, вартістю 3325грн.00коп., телевізор "SONI TRINITRON", вартістю 5760грн.00коп., люстру п`ятиріжкову, вартістю 2720грн.00коп., вмивальню "МОЙДОДИР", вартістю 1350грн.00коп., а всього майна загальною вартістю 85479грн.00коп..
Тому з урахуванням проведеного розділу майна в натурі підстав для стягнення як з відповідача ОСОБА_3, так і з позивача на користь відповідача грошової компенсації – немає.
У відповідність зі ст. 81, 88 ЦПК України з урахуванням розміру задоволених вимог та раніш сплаченого позивачем судового збору, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати та витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 1529грн.92коп.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл сумісно нажитого майна - задовольнити частково.
Провести розділ майна, придбаного в період знаходження у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 :
Виділити у власність ОСОБА_1 - набір кухонних меблів, вартістю 27650грн.00коп., м`який куток, вартістю 28314грн.00коп., холодильник "SAMSUNG", вартістю 4080грн.00коп., телефон-факс "PANASONIC", вартістю 900грн., люстру трьохріжкову, вартістю 236грн.00коп., люстру двохріжкову, вартістю 176грн.00коп., люстру п`ятиріжкову, вартістю 280грн.00коп.та Ѕ частину нежитлового приміщення площею 26,8кв.м. по АДРЕСА_2, вартістю 72324грн., визнав за нею право власності на нього, а всього на загальну суму 133960грн.00коп..
Виділити у власність ОСОБА_3 - стіл кухонний, вартістю 3325грн.00коп., телевізор "SONI TRINITRON", вартістю 5760грн.00коп., люстру п`ятиріжкову, вартістю 2720грн.00коп., вмивальню "МОЙДОДИР", вартістю 1350грн.00коп. та Ѕ частину нежитлового приміщення площею 26,8кв.м. по АДРЕСА_2, вартістю 72324грн., визнав за ним право власності на нього, а всього загальною вартістю 85479грн.00коп..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1529грн.92коп..
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності – відмовити.
Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі цієї заяви.
СУДДЯ ЯМКОВА О. О.