КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                            Справа № 2-2/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року                                                                                        м. Макіївка

                      Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

                        головуючої   судді             Смєлік С.Г.                                 при секретарі                    Черкашиній О.Є.

                        за участю

позивача                            ОСОБА_1

                        відповідача                        ОСОБА_2

                        представника

відповідача                        ОСОБА_3

                        третьої особи                     ОСОБА_4                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа- ОСОБА_6   про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,  та стягнення судових витрат

В С Т А Н О В И В:

    У  січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду  з позовною заявою до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та стягнення судових витрат, третя особа- ОСОБА_6., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі відмовляються у добровільному порядку відшкодувати збитки, заподіяні унаслідок вчиненої з  вини ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди.

    Ухвалами суду від   16 травня та 28 вересня 2007 року, 11 грудня 2008 року провадження по справі  було зупинено у зв”язку із розглядом справи про адміністративне правопорушення.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалася на  обставини зазначені у позовній заяві пояснивши, що  5 серпня 2006 року вона разом із чоловіком ОСОБА_4, який був за кермом  автомобіля «Мерседес» та двома їх дітьми віком 12 і 4-х  років рухалися по Київському проспекту м. Донецька у напрямку Путиловського вокзалу зі швидкістю приблизно 60 км/год, займаючи при цьому ліву смугу руху. Несподівано на смузі руху перед їх автомобілем з”явився автомобіль «ЗАЗ ДЕО». Чоловік почав  сигналити водію автомобіля «ЗАЗ ДЕО» і щоб уникнути  зіткнення з ним, вимусив гальмувати та притискати автомобіль поближче до бордюрного каменю ліворуч. Оскільки відстань до  автомобілю ЗАЗ ДЕО була невелика і зупинитися не зіткнувшись із цим автомобілем  було неможливо, то таким чином  їх автомобіль  винесло у розрив між газонами, потім частково на  газон і, таким чином, автомобіль зупинився  на смузі руху протилежного напрямку. Автомобіль винесло на бордюрні камені,унаслідок чого то автомобіль отримав механічні пошкодження. Вартість відновлюваного ремонту згідно експертного висновку становить 11350 грн. При дорожньо-транспортній  пригоді, вона дуже перелякалася за сім”ю, а особливо за дітей, бо вони були дуже налякані тим що сталося. Вважає, що діями водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху, що стало  причиною створення аварійної ситуації та привело до пошкодження її автомобіля, їй завдано матеріальну шкоду у розмірі 11350 грн. та  моральну шкоду  - 5000 грн., які вона просить стягнути з ОСОБА_2., а також  витрати, пов”язані  із зверненням до суду та проведення експертного дослідження  автомобіля.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив,  що станом на 5 серпня 2006 року він перебував у трудових відносинах із ОСОБА_7, який дав йому довіреність на право керування автомобілем марки «ЗАЗ ДЕО», реєстраційний номер НОМЕР_4 і  на цьому автомобілі працював водієм таксі. Працюючи на таксі, він кожного разу  привозив ОСОБА_7 встановлений ним „план” у розмірі 100 грн.,  а решту  грошей залишав собі як заробіток. 5 серпня 2006 року він працював водієм таксі на цьому  автомобілі і близько о 15 годин 20 хвилин рухався Київським проспектом, в районі Київського РВК м. Донецька, у напрямку Путиловського автовокзалу.  Проїзжа частина була розділена  газоном і мала по три смуги руху  у кожному напрямку. Оскільки йому треба було звернути  на вулицю Політбійців, то він заздалегідь зайняв ліву смугу руху на відстані 1,5- 2 метри від бордюрного камню бо збирався зробити розворот у розриві розподільчого газону. Коли він почав звертати вліво, то позаду себе почув  сигнал клаксону. У дзеркало заднього виду він побачив автомобіль марки «Мерседес», який їхав з великою швидкістю, проїхав вздовж нього з лівого боку, потім  виїхав у  місце  розриву розмежувального газону, заїхав на бордюрний камінь та зупинився на смузі протилежного напрямку. Вважає,  що його провини в порушенні правил безпеки дорожнього руху не   має. З цих підстав він не визнає позовні вимоги до нього щодо  відшкодування завданої  матеріальної і моральної шкоди , крім того,  на його погляд, при встановленні факту, таку  відповідальність  має  нести ОСОБА_5, як власник транспортного засобу та ОСОБА_7, з яким він перебував  у трудових відносинах.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_5 на праві власності дійсно належить автомобіль марки «ЗАЗ ДЕО» реєстраційний номер НОМЕР_4, довіреність на розпорядження яким  вона надала ОСОБА_7, який  в свою чергу  передав  право керування цим автомобілем  ОСОБА_2 Ніяких трудових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не було. Оскільки ОСОБА_2 на законній підставі експлуатував цей автомобіль, то він несе відповідальність  за завдану шкоду у разі доведеності його вини.

Третя особа - ОСОБА_4  із заявленим позовом погодився та пояснив, що 5 серпня 2006 року разом із сім”єю : дружиною та двома дітьми на автомобілі «Мерседес» рухався Київським проспектом   м. Донецька  у напрямку Путиловського  вокзалу по лівій  смузі руху зі швидкістю 60 км/год. В районі будинку Київської адміністрації він порівнявся із  автобусом ПАЗ,  перед яким раптово  з правої  смуги руху, з”явився автомобіль «ЗАЗ ДЕО», водій якого   намагався переїхати на ліву сторону проспекту. Враховуючи відстань до  цього автомобілю, навіть екстренне гальмування  не  виключало зіткнення, тому він звернув ліворуч, як можна ближче  до бордюрного камню, в”їхав у розрив між  газонами, зачепивши бордюрні камені та виїхав на зустрічну  смугу руху. Пізніше водій  «ЗАЗДЕО»,як потім виявилося - ОСОБА_2, дякував йому за те,  що він запобіг зіткненню автомобілей.  У зв”язку із тим, що він, уникаючи ДТП,  наскочив на бордюрні камені, автомобіль зазнав технічних ушкоджень, чим завдано матеріальної шкоди  його сім”ї.  Величина матеріальної шкоди, заподіяної для проведення відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця становить 11350,13 грн.

    Вислухавши пояснення сторін і третьої особи, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

    5 серпня 2006 р. о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_1 разом із двома дітьми на автомобілі «Мерседес –Benz» Е-200, реєстраційний номер  НОМЕР_1, за кермом якого був її чоловік ОСОБА_4 їхали по Київському проспекту м. Донецька у напрямку Путиловського автовокзалу. Через  аварійну ситуацію, автомобіль «Мерседес –Benz» Е-200 реєстраційний номер  НОМЕР_1 отримав механічні  ушкодження. Постраждалих осіб немає.

    Наявними в матеріалах справи  документами підтверджена  належність ОСОБА_1 на праві приватної власності автомобіля «Мерседес –Benz» Е-200 реєстраційний номер  НОМЕР_1     Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.    

Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, як передбачено у частині другій статті 1187 ЦК України, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У абзаці 2 п. 4 постанови від 27 березня 1991 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Станом на 5 вересня 2006 року ОСОБА_2 керував автомобілем «ЗАЗ ДЕО» реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі довіреності, виданої 13 липня 2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованої у реєстрі № 2391.

У судовому засіданні   свідок ОСОБА_9, який  був очевидцем дорожньої події, пояснив, що 5 серпня 2006 року він рухався на автобусі «ПАЗ» по середній смузі дороги Київського проспекту у місті Донецьку маршрутом № 105 між станціями «Критий ринок» - «Авдіївка».  В районі Київського районного виконкому з правого крайнього ряду перед його автобусом різко виїхав автомобіль «ЗАЗ ДЕО», який почав виконувати маневр повороту ліворуч, виїхавши на ліву смугу дороги. Автомобіль «Мерседес», який рухався по лівій смузі позаду «ЗАЗ ДЕО», почав сигналити, після чого водій «ЗАЗ ДЕО» зупинив автомобіль, перекривши тому шлях для руху. Водій автомобіля «Мерседес», різко вивернувши вліво, виїхав на розмежувальний газон, у зв’язку із чим уникнув зіткнення  транспортних засобів.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що у серпні  2006 року  працювала кондуктором у автобусі  маршруту № 136 Донецьк-Авдіївка разом із водієм ОСОБА_9. Із салону автобуса вона побачила, як на Київському проспекті перед їх автобусом несподівано з»явився автомобіль таксі, що вимусило  ОСОБА_9 загальмувати. Потім  вона побачила, що автомобіль «Мерседес» змінив напрямок і наїхав на бордюрні камні.

   Достовірність пояснень свідків у суду не викликає сумніву, оскільки вони  були очевидцями дорожньо - транспортної події, є особами, які не мають заінтересованості у наслідках розгляду справи, і викладені ними  обставини по справі підтверджуються іншими об’єктивними доказами.

Із протоколу огляду та схеми дорожньо – транспортної пригоди від 5 серпня 2006 року убачається, що дорожня пригода за участю автомобілів «ЗАЗ ДЕО» і «Мерседес – Бенз Е-200» сталася на Київському проспекті у місті Донецьку біля Київської районного виконкому в районі розриву розмежувального газону дороги для повороту ліворуч. Зафіксовано розташування автомобілів та слід гальмування автомобілю «Мерседес», який склав 8 метрів. Встановлена наявність механічних пошкоджень  автомобіля  «Мерседес» : порив правих коліс, пошкодження дисків.

Постановою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від  26 січня 2010 року встановлено, що 5 серпня 2006 року р. о 15 годині 20 хвилин  ОСОБА_2,  керуючи автомобілем марки  «ЗАЗ ДЕО» , державний номерний знак НОМЕР_3,    рухаючись по Київському проспекту в районі Київського РВК в Київському районі міста Донецька, в порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не зайняв відповідне крайнє положення, створивши таким чином аварійну обстановку, унаслідок якої автомобіль марки «Мерседес – Бенз» Е-200», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 скоїв наїзд на перешкоду, що спричинило його механічне пошкодження.

 Згідно висновку судової - автотехнічної експертизи від 21 квітня 2008 року в умовах даної дорожньо – транспортної пригоди дії водія автомобілю «ЗАЗ ДЕО» ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України та знаходились у причинному зв’язку з виникненням пригоди. ОСОБА_2 мав технічну можливість перешкодити настанню дорожньо – транспортної пригоди шляхом виконання вказаних пунктів Правил, для чого будь – яких перешкод технічного характеру не мав.

Свідчення водія автомобілю «ЗАЗ ДЕО» ОСОБА_2 у тій частині, що він рухався у крайньому лівому ряді дороги, з технічної точки зору неспроможні.

Водій автомобіля «Мерседес» ОСОБА_4 не мав технічної можливості перешкодити настанню дорожньої пригоди. В умовах даної дорожньої ситуації свідчення водія ОСОБА_4  у тій частині, що він рухався у крайньому лівому ряді дороги з технічної точки зору спроможні

ОСОБА_2 визнаний  винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 КпАП України.  Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КпАП України, стосовно ОСОБА_2 закрите за спливом строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно з вимогами статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вказана постанова судді від 26 січня 2010 року набрала законної сили, вона у встановленому законом порядку не була оскаржена ОСОБА_2 Наведені обставини визнані відповідачем у судовому засіданні, тому на підставі положення частини 1 статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню по справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 під час керування автомобілем порушив правила безпеки дорожнього руху і це має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у виді технічних пошкоджень транспортного засобу, належного  ОСОБА_1 тому покладає на відповідача обов’язок відшкодувати завдані позивачеві матеріальні збитки. Відповідач не довів беззаперечними доказами, що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він на прохання ОСОБА_2 надав йому довіреність на право керування автомобілем «ЗАЗ ДЕО», державний номерний знак НОМЕР_3 і за  користування  цим автомобілем він  платив йому 100 грн. за день. Йому відомо,що цей автомобіль  ОСОБА_2 використовував під таксі. Ніяких трудових відносин   між ними не було.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів на підтвердження доводів щодо його перебування  у трудових відносинах із ОСОБА_7 та ОСОБА_5,  у зв»язку з чим відсутні  законні підстави  для покладення зобов»язань щодо відшкодування шкоди позивачці на цих відповідачів.

За таких обставин суд визнає зазначені твердження відповідача  неспроможними, оскільки вони не підтверджені будь-якими об’єктивними доказами і суперечать встановленими по справі фактичними обставинами, тому не приймаються судом до уваги.

З огляду на наведене, відповідно до вимог частини другої статті 1666 ЦК України суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено беззаперечними доказами, що в його діях відсутня вина у створенні  аварійної обстановки та що позивачці  шкоди завдано не з його вини. Суд визнає, що під час керування автомобілем ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху і це має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді пошкодження транспортного засобу, належного ОСОБА_1, тому покладає на відповідача обов’язок відшкодувати завдані позивачці матеріальні збитки.

Згідно наданого позивачкою  висновку спеціаліста - автотоварознавця Центру незалежних експертиз м. Донецька  від 6 травня 2010  року № 526/10-05/1 оглядом автомобіля «Мерседес –Benz» Е-200, реєстраційний номер  НОМЕР_1, 1994 року випуску,  виявлені пошкодження аварійного характеру: розрив  облицювання переднього бамперу, розрив зварювального шву переднього правого бризговика, деформація переднього правого крила, деформація, тріщини дисків, розрив двох правих  шин, деформація правої шарової опори, деформація переднього правого амортизатору, перекос проємів капоту, переднього лонжерону. Всі деформовані деталі, крім кузову, підлягають заміні.

За висновками експертизи вартість відновлюваних робіт  складає: вартість ремонту  (заміна, розборка, зборка) – 3516,75 грн; вартість фарбування( контролю) - 453 грн,; вартість вузлів та деталей  - 6619,19 грн, вартість нових матеріалів (фарбування,обробки) - 760,59 грн., а всього- 11350,13 грн.;

За загальними правилами цивільного законодавства про відшкодування шкоди ( статті 1166 і 1192 ЦК України ), витрати потерпілої фізичної чи юридичної особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з понесених реальних витрат позивача на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, і підлягають стягненню з винного за умови належного обґрунтування заявленої вимоги та її підтвердження відповідними документами.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Доводи ОСОБА_2 щодо невідповідності характеру пошкоджень на автомобілі позивачки з встановленими висновками експертизи відновлюваними ремонтними роботами спростовуються об’єктивними даними протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та огляду транспортного засобу від 5 серпня 2006 року, складених уповноваженою посадовою особою – інспектором ДТП УДАЇ Головного управління МВС України в Донецькій області ОСОБА_11, якими зафіксовано розташування автомобілів, та зазначена наявна в автомобілі «Мерседес –Benz» Е-200 реєстраційний номер  НОМЕР_1  порив правих колес, деформація дисків.

    Зазначені пошкодження узгоджуються з найменуваннями відновлюваних ремонтних робіт даного транспортного засобу, зазначених у висновку спеціаліста та висновку  судово-товарознавчої експертизи.

    Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди, викладених в параграфі 1 глави 82 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі. При цьому, як передбачено ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому,визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

    Пунктом 1 ч.2 ст.22 ЦК України визначено,що збитками є витрати,яких особа зазнала у зв»язку із знищенням, або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).      

    Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі та їх правове обґрунтування, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що винними діями відповідача ОСОБА_2 позивачці  ОСОБА_1  заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 11350,13 грн.,  яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на її користь.  Відповідачем не заявлено суду клопотання про повернення йому після відшкодування матеріальних збитків пошкоджених та замінених запасних частин з автомобілю  «Мерседес- Benz»  Е-200.

 Між сторонами у справі не досягнута згода про спосіб виправлення пошкодженого автомобіля, тому  відповідно до норми статті 1192 ЦК України суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача реальної вартості виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженого транспортного засобу,  у грошовій сумі, розмір якої встановлений висновками  судової-товарознавчої експертизи станом на день пошкодження транспортного засобу, оскільки як  пояснили ОСОБА_1,  відновлення автомобілю вони зробили протягом двох  років після його пошкодження. Суд за обставинами справи не вбачає законних підстав для зменшення відповідачу розміру відшкодування матеріальної шкоди, оскільки її розмір визначений висновками компетентної  експертної установи.

Компенсацію моральної шкоди  позивачка у судовому засіданні обґрунтувала перенесеним стресом  через наявність у салоні автомобіля  її неповнолітніх дітей, які під час екстрених дій  її чоловіка з метою уникнути зіткнення, були дуже перелякані. Вона була налякана  й сама і тривалий час  переживала за можливе погіршення  психічного стану дітей, оскільки думки  про можливі наслідки не йшли з голови та пригнічували її.  Крім того, вона нервувалася за пошкоджений автомобіль і ставлення до виниклої ситуації  ОСОБА_2 через поведінку якого вона витратила багато особистого часу, пов»язаного із розглядом  цивільної  справи  та справи про адміністративне правопорушення.

Як визначено у статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає,зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї та близьких родичів, у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування  моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,глибини фізичних та  душевних страждань,погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,які мають істотне значення.Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,яка підлягає відшкодуванню,та не пов»язана з розміром цього відшкодування.    

Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про порушення права власності ОСОБА_1 у результаті пошкодження належного  їй майна, що  взагалі спричинило їй душевні страждання, зажадало від неї   додаткових зусиль для організації життя.

Моральна шкода ОСОБА_1 заподіяна неправомірними діями ОСОБА_2, між неправомірними діями останнього і шкодою існує причинний зв"язок, вина останнього в заподіянні шкоди встановлена.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, розмір матеріальної шкоди, з огляду на суть позовних вимог, характер заподіяних моральних страждань  ОСОБА_1 ступінь негативних наслідків для її життя, що можливо відновити, майнове становище відповідача, суд визначає розмір стягнення компенсації у відшкодування заподіяної позивачці  моральної шкоди з ОСОБА_2  у сумі 1000 грн.

Приписами статей 86 і 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати, зокрема, пов’язані з розглядом судової справи, до яких належать витрати за проведення судових експертиз, на інформаційно-технічне забезпечення та оплата судового збору.

Позивачкою ОСОБА_1 при подачі позову  було  сплачено 124,50 грн. державного мита. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Позивачкою  надано суду рахунок № 1250 від 14 12.2006 року на суму 250 коп. як доказ сплати  вартості проведення спеціалістом експертного товарознавчого дослідження автомобіля по факту спричинення матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим чинним Цивільним процесуальним кодексом України (глава 8 розділ 1) стягнення понесених позивачем витрат за проведення дослідження спеціаліста не передбачено.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в цій частині не ґрунтуються на законі, відтак відсутні об’єктивні підстави для їх задоволення.

Понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 124,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. документально підтверджені відповідними квитанціями банківської установи, тому відповідно до положень статті 88 ЦПК України присуджуються позивачеві та підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_2

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 86, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 23,1166, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1  на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі  11350,13 грн., компенсацію моральної шкоди у розмірі 1000 грн.  та судові витрати: судовий збір у сумі 124,50 грн грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього - у розмірі 12504,63 коп.

У задоволені решти позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя