ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді - Лізанця П.М., з участю адвоката ОСОБА_1, представника Ужгородської митниці Корнута В.Ф. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 9 липня 2010 року, якою на
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1
на підставі ст.351 МК України накладено адміністративне стягнення - конфіскація предметів, що були об’єктом порушення митних, зокрема, комода з 4 шухлядами вартістю – 1006,72 грн., шафи вартістю – 1909,30 грн., комода з 3 шухлядами вартістю – 381,86 грн., ліжка вартістю 1147,01 грн., стола вартістю – 1006,72 грн., тумби вартістю 716,88 грн., двох тумбочок вартістю 347,15 грн., крісла вартістю – 246,09 грн., дерев’яного пуфика вартістю – 37,41 грн., загальною вартістю 6799,14 грн.; мікроавтобуса “MERCEDES-BENZ 313 CDI” 2005 року випуску, код УКТЗЕД НОМЕР_1 НОМЕР_2, д.з. НОМЕР_3 вартістю 99044,97 грн.
встановив :
Згідно постанови судді Вакарик Я.Д. визнаний винуватим в тому, що 24 травня 2010 року на автомобілі “MERCEDES-BENZ” д.з. НОМЕР_3, через митний пост “Тиса” Чопської митниці перемістив з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовою особою митного органу наступні товари, меблі, що були у користуванні, зокрема : комод з 4 шухлядами вартістю – 1006,72 грн., шафа вартістю – 1909,30 грн., комода з 3 шухлядами вартістю – 381,86 грн., ліжко вартістю 1147,01 грн., стіл вартістю – 1006,72 грн., тумба вартістю 716,88 грн., дві тумбочки вартістю 347,15 грн., крісло вартістю – 246,09 грн., дерев’яний пуфик вартістю – 37,41 грн., загальною вартістю 6799,14 грн., які були виявлені працівниками спецпідрозділу Управління СБУ в Закарпатській області, при зупинці транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3, за межами митної території Чопської митниці в с.Сюрте Ужгородського району.
В апеляції ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_4 порушують питання про скасування постанови судді та закриття справи, з посиланням на те, що вона винесена з порушенням вимог закону, не ґрунтується на матеріалах справи, суперечить їм, обґрунтована недопустимими, незаконно зібраними доказами, що не можуть бути покладені в основу рішення про винність особи в пред’явленому їй правопорушенні. Крім того, вказують, що протокол про правопорушення складено з порушенням вимог митного та адміністративного законодавства – неправомочною особою.
Заслухавши пояснення адвоката, який підтримав апеляцію, представника посадової особи Ужгородської митниці Корнуту В.Ф. про обґрунтованість складання ним протоколу від 31 травня 2010 року щодо ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню за наступних підстав.
Згідно вимог ст.62 Конституції України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість, а обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.
У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку встановленому законом.
Ці вимоги закону у справі при провадженні у справі як митним органом, що складав протокол, так і суддею не додержано.
З протоколу митного органу від 31 травня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 вчинив дії спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з використанням незаконного звільнення від митного контролю, внаслідок зловживання службовим становищем посадовою особою митного органу у відповідності до отриманих з управління СБУ в Закарпатській області документів.
Згідно вимог ст.363 МК України, ст.254 КУпАП протокол про вчинення правопорушення складається уповноваженою на те посадовою особою.
З матеріалів справи убачається, що протокол про порушення митних правил складено посадовою особою Ужгородської митниці Корнутою В.Ф. – юрисдикція якого не поширюється на Чопську митницю.
Крім того, з листа начальника Ужгородської митниці Буханевича С.Л. (а.с 9) заступнику начальника Управління СБУ в Закарпатській області Панчуку Д.А. від 25 травня 2010 року за № 11/25-2717 вбачається, що направлені матеріали в Ужгородську митницю не можуть бути прийняті для складання протоколу про порушення митних правил, оскільки порушення, яке вказано в направлених матеріалах СБУ вчинене в зоні діяльності Чопської митниці, а не Ужгородської.
Суд, розглядаючи справу про порушення митних правил на вказані порушення при складанні протоколу не уповноваженою на те особою не звернув увагу, помилково допустивши його як допустимий доказ.
В судовому засіданні Корнута В.Ф. підтвердив, що він склав протокол за вказівкою першого заступника Полененика І.І.
З письмового пояснення ОСОБА_3 даного в судовому засіданні вбачається, що він вину не визнав та пояснив, що ще перебуваючи у Угорщині його знайомий ОСОБА_8 попросив забрати меблі, які були у користуванні і знаходились на автозаправці “Окко” в м.Чоп та перевести їх в Івано-Франківськ, на що він погодився, які завантажив в м.Чоп на автозаправці “Окко” в свій мікроавтобус.
Розглядаючи справу суд не спростував цих пояснень ОСОБА_3 і в підтвердження його вини у постанові навів його первинне письмове пояснення від 24 травня 2010 року, відібране працівниками управління СБУ в Закарпатській області при його зупинці в с.Сюрте, де він визнав переміщення меблів через митний кордон України.
Проте, від зазначеного пояснення ОСОБА_3 відмовився і заперечив, що давав працівнику митниці 500 Євро за оформлення проїзду через митний пост.
З письмового пояснення свідка ОСОБА_9 – пасажира мікроавтобуса, які містяться в матеріалах справи убачається, що при перевірці мікроавтобуса на митному посту “Тиса” ніяких порушень не було виявлено, на АЗС “Окко” в м.Чоп вони завантажили меблі у мікроавтобус ОСОБА_3, які привіз ОСОБА_10 та підтвердив зупинку автобуса в с.Сюрте.
Пояснення цієї особи повністю спростовує обставини, які визнані судом доведеними, однак суд не звернув на них уваги, не проаналізував та не дав їм оцінку, не навів мотиви “критичної оцінки” цих показань, що суперечить вимогам ст.252 КУпАП, оскільки не ґрунтується на всебічному аналізі, повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та допустимості доказів, які повинні бути зібрані у встановленому законом порядку.
Крім того, суд доказ винності ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил взяв до уваги протокол огляду місця події від 24 травня 2010 року, який не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 85, 190, 191 КПК України, що робить його неналежним та недопустимим доказом в справі. Зокрема, він не містить інформації про виявлення предметів порушення митних правил.
Згідно протоколу, у транспортному засобі були виявлені тільки “поліетиленові кульки та картонні коробки різного розміру, обклеєні клейкою стрічкою із збірним вантажем”. В той же час в додатку № 1 (опис вилучених предметів) до протоколу вказано в наявності перераховані меблі бувші у використанні без зазначення їх характеристики, кольору, з якого матеріалу, зовнішній вигляд, розмір, їх вартість, в якому стані, в чому упаковані та інші індивідуальні ознаки. Цей додаток не підписаний посадовою особою, яка його склала та перевізником.
Крім того, в протоколі зазначено, що під час огляду застосовувались технічні засоби, відеокамера “Soni” проте не вказано її номер та інші дані, що її характеризують, не повідомлено учасників про застосування відеозапису, після закінчення відеозапису в протоколі не вказано, що відеозапис відтворений учасникам, які приймали участь в складанні протоколу. До матеріалів адміністративної справи не приєднано касету відеозапису.
Суд у постанові, крім наведених доказів вказав і на інші зібрані матеріали, однак не розкрив джерела цих доказів, не дав їм аналіз про факти, що містяться в них.
Склад адміністративного (митного) правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки, ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного, вина особи – є необхідним елементом суб’єктивної сторони.
За змістом ст.351 МК України одним із способів переміщення товарів через митний кордон України є використання незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, що в такий спосіб необґрунтовано визнав суд і діяв ОСОБА_3
Із акту службового розслідування від 26 травня 2010 року № 2/2010 вбачається, що посадові особи митниці несумлінно ставились до виконання службових обов’язків, а не в їх діях є зловживання службовим становищем, яке за своєю формою є умисним правопорушенням, а не неналежне виконання таких обов’язків.
Крім того, в матеріалах справи відсутні результати розгляду цього висновку уповноваженими особами митного органу, оскільки такий висновок носить рекомендований характер.
Не можна вважати доказом акт службового розслідування від 26 травня 2010 року № 2/2010 з змісту якого не убачається ознак зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, спрямованого на незаконне звільнення будь-кого від митного контролю при переміщенні товарів через митний кордон України.
Не є належним доказом у справі і лист управління СБУ в Закарпатській області № 14/1432 від 28 травня 2010 року про те, що транспортний засіб р.н.з НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 по дорозі після виїзду з пункту пропуску “Тиса” Чопської митниці до його зупинки не вивантажувався і завантажувався, оскільки в ньому не зазначено джерело походження такої інформації.
Враховуючи вище наведене допущена судом необ’єктивність та неповнота дослідження матеріалів про порушення митних правил ОСОБА_3, що фактичні обставини справи та зібрані докази не підтверджують його вину у вчиненні проступку, передбаченого ст.351 МК України, а тому постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню, провадження у справі – закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постановив :
апеляцію ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 9 липня 2010 року щодо ОСОБА_3 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.351 МК України скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя П.М. Лізанець