Справа № 2-256/10

                З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року                                                                                        м.Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді  Ганька І.І.,

при секретарі — Василиха Ж.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн. та зобов”язання нараховувати і виплачувати щомісячну державну допомогу в майбутньому в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, -

        ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить поновити йому пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів,  зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн. та зобов”язати нараховувати і виплачувати щомісячну державну допомогу в майбутньому в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV він належить до соціальної категорії “Дитина війни”. Згідно ст.6 цього Закону він має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога йому не виплачувалася, при цьому, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому така щомісячна державна соціальна допомога мала йому виплачуватися.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав до  суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, а тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років.  

Згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №  2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV.

Разом з цим, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік згідно п.17 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року, який набув чинності з 01.01.2006 року. Однак, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 01.04.2006 року, п.17 ст. 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Статтю 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було викладено в новій редакції,  відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, з моменту набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, тобто з 01.04.2006 року право позивача на отримання підвищення до пенсії було пов”язане з виконанням Закону України “Про бюджет України на 2006 рік”. Однак, Кабінет Міністрів України у 2006 році, за результатами  виконання бюджету України на 2006 рік не визначив відповідний порядок за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Таким чином, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині підвищення до пенсії за 2006 рік.

Однак, пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195 – ІV на 2007 рік було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.  

Враховуючи те, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не має, а отже відповідач в строк з 01 липня 2007 року по 08 липня 2007 року не зобов'язаний був виплачувати позивачу пільги, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Разом з цим, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) позивач мав правові підстави для нарахування підвищеної пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, а оскільки дане рішення зворотної дії в часі не має, тому за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.      

Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з цим, ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Отже, з урахуванням того, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що саме цю норму слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що цивільний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ст.257 ЦК України передбачено, що для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу особи встановлюється трьохрічний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У Рішенні в Справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення у справі Broniowski v.Poland , N 31443/96, пар. 98).

У преамбулі Закону України від 18.11.2004 року № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни" зазначено, що цей Закон визначає основи соціального захисту цієї категорії громадян та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Згідно ст. 6 цього Закону держава взяла на себе зобов'язання підвищити дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як зазначено в п. 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, № 6-рп/2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою Конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однакою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Отже, громадянин у відповідності до чинного законодавства очікує на отримання від держави гарантованого матеріального забезпечення, складовою якого є встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, тобто має “законні сподівання “ на отримання майна.  

Таким чином, оскільки позивач має право на матеріальний інтерес, невиплата передбаченого Законом підвищення пенсії становить порушення його майнових прав відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист і основних свобод людини, яка передбачає, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених Законом, або загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження строком. Частиною 2 статті 46 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.    

Враховуючи те, що законом не передбачено подання заяви пенсіонером або іншої форми його волевиявлення для отримання підвищення до пенсії, тому обов'язок виплати покладається на органи Пенсійного фонду України.

Разом з цим, суд беручи до уваги те, що порушення прав позивача тривало з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також те, що вік позивача є похилим, такий відноситься до вразливих верств населення, який обмежений у засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, що перешкоджає своєчасній правовій його обізнаності, з огляду на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Управління Пенсійного фонду в Перечинському районі слід стягнути на користь позивача недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09 липня 2007 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року (до кінця бюджетного періоду) та з 22 травня 2008 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2008 року (кінець бюджетного періоду) з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням фактично виплачених сум.    

Разом з тим, позовна вимога в частині зобов”язання відповідача в подальшому нараховувати і виплачувати щомісячну державну допомогу в майбутньому в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Отже, зі змісту наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить  чинному законодавству України.    

    Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку ст. 88 ЦПК України.

      Керуючись ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, ст. ст.  1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, ст. 58, п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України” на 2007 рік” від 19.12.2006 року, п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року,   ст.ст. 10, 15, 88, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -    

                                                                                ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням фактично виплачених сум.  

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляці йне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                        Головуючий:                                                                                         Ганько І.І.